:
Далі говоримо про вишивку. Для українців ця тема близька. Вишитий одяг для нас не просто окраса - це національна ідентичність. Так ходили наші пращури. Хоча б одна вишиванка висить, напевно, у шафі в кожного. Я вже не кажу про вишиті подушки чи скатертини. Перші згадки про вишивку на території України можна знайти ще у Геродота - за скіфських часів, тобто до нашої ери. Уявляєте!
Так от - є ще один народ, у якого історія вишивки така ж довга, як в українців - це китайці. Тамтешній вишивці - 4 тисячі років, звісно, від української вона відрізняється кардинально. Якщо у нас вирішальним значенням є поєднання візерунків, символів, то жителі Піднебесної намагаються нитками малювати те, що їх оточує. І треба сказати - це їм непогано вдається. Вишиті картини деяких китайських майстрів нагадують фотографію. Тетяна Мельниченко з'ясувала, що в країні навіть є спеціальні інститути, де вчать вишивати.
Це Суджоу. Місто називають столицею шовку. Вишивати по шовку тут вміє кожна жінка. Але професійно робити це вчать у спеціальному інституті.
Інститут китайської вишивки розташований у найтихішому місці. Тут скрізь панує творча атмосфера. Вікна вишивальниць виходять у мальовничий садок - це має допомогти їм налаштуватися на потрібний лад та відволіктися від мирської суєти.
Оце традиційний китайський ткацький верстат. Зараз за ним працює молода студентка Джао Дзи - вона тче картину. На перший погляд не заплутатися в такій кількості ниток складно, але дівчина запевняє: так може кожен.
Джао Дзи, ткаля:
- Я навчилася цьому змалку. Мені дуже подобається. До речі, в мене навіть однокласники це вміють.
Щоб потрапити в інститут, потрібно не лише любити вишивку, а й вміти добре малювати. Навчання в середньому коштуватиме 20 тисяч юанів - це понад 25 тисяч гривень на рік.
Лі Біну вже 32. Він тче 4 роки. І запевняє: навчатися ніколи не пізно.
Лі Бін, ткач:
- Я почав вишивати у 28 років. Всі казали - це занадто пізно, щоб чомусь навчитися. А мені так припало до душі, що й досі не можу відірватися. І опанував цю техніку я дуже швидко. До речі, на весь інститут нас лише троє чоловіків.
Найкращих учнів залишають працювати на фабриці в Сучжоу. Тут виконують важливі державні замовлення. Лю Хомцюань найстарша вишивальниця. Вона працює тут уже 30 років.
Лу Хомцюань, вишивальниця:
- Я досі не можу забути одну зі своїх робіт. Я її вишивала десь 8 місяців. І це був подарунок для когось із глав держав. Коли тобі довіряють таку роботу, це велика честь.
Раніше китайська вишивка була ще й обов'язковим чиновницьким атрибутом. За нею можна було визначити ранг посадовця.
Людмила Скирда, дружина екс-посла України в Китаї:
- Так би мовити, ієрархія в державі відзначалася спецнашивками з вишивками. І на цих вишивках була спочатку сорока, потім - якийсь інший птах, потім - журавель, фенікс, тощо. 10 вишитих птахів були на одязі китайського чиновника.
Реальні або фантастичні тварини мали символізувати хоробрість і силу. Тепер пташині та тваринні мотиви - все частіше зустрінеш на китайських подарункових картинах. Також домінує пейзажна тематика.
Зазвичай, невелику картину майстрині виконують за 3 місяці, але деякі роботи настільки складні, що доводиться працювати по півроку. Іноді удвох, а то й учотирьох.
Щоб отримати стільки різних відтінків одного кольору - в інституті діє спеціальний відділ кольористики. Фахівці змішують та вдосконалюють барвники. Саме тому спочатку здається, що ці картини намальовані або сфотографовані.
Що все це зроблено вручну іноді й не віриться. Саме реалістичність - головна особливість китайської вишивки. Ці експонати часто подорожують світом, як справжні шедеври мистецтва. На перший погляд здається, що картина належить пензлю видатного художника, і навіть, придивившись зблизька, не кожен зрозуміє, що це все вишите вручну. Весь секрет у надзвичайно тонкій шовковій нитці - її іноді спеціально розділяють ще на 16 частинок.
Завдяки таким акуратним стібочкам майстри вміло відтворюють навіть пух чи шерсть. Цей кіт - точна копія фотографії, але цікаво, що він матиме однаковий вигляд з обох сторін - така особливість двосторонньої китайської вишивки.
Ку Дзядзяо, старший майстер в інституті вишивки:
- Це дуже тонка, копітка робота. Вишивати шовком - це мистецтво. Тут треба робити все обережно, щоб не зіпсувати.
Ку Дзядзяо старший майстер і викладач в інституті вишивки. Зараз він відтворює пейзаж міста на воді у різні пори року - навесні, влітку, взимку і восени. Їх треба передати за допомогою різних кольорів.
- Отак стібочок за стібочком дуже нагадує українську гладь, але зі своїми китайськими складнощами - бо дуже тонка нитка і дуже тонка тканина.
Щоб вишити таку роботу, треба працювати зранку до вечора щонайменше півроку, запевняє майстер. Саме тому такі роботи дуже дорогі. Оця коштуватиме на українські гроші щонайменше 125 тисяч.
А ось найдорожча інститутська робота - картина з лелеками. Її ціна - 800 тисяч гривень. Щоб зробити її, довелося працювати 2 роки.
Сучжоуській вишивці - уже понад дві тисячі років. Саме з Китаю вишивка гладдю прийшла і в Україну, тепер це один із найулюбленіших вишивальних швів українських майстринь.
Автори: Тетяна Мельниченко, Тетяна Міллер. Оператор: Віктор Протопопов. "Підсумки тижня".
Далі говоримо про вишивку. Для українців ця тема близька. Вишитий одяг для нас не просто окраса - це національна ідентичність. Так ходили наші пращури. Хоча б одна вишиванка висить, напевно, у шафі в кожного. Я вже не кажу про вишиті подушки чи скатертини. Перші згадки про вишивку на території України можна знайти ще у Геродота - за скіфських часів, тобто до нашої ери. Уявляєте!
Так от - є ще один народ, у якого історія вишивки така ж довга, як в українців - це китайці. Тамтешній вишивці - 4 тисячі років, звісно, від української вона відрізняється кардинально. Якщо у нас вирішальним значенням є поєднання візерунків, символів, то жителі Піднебесної намагаються нитками малювати те, що їх оточує. І треба сказати - це їм непогано вдається. Вишиті картини деяких китайських майстрів нагадують фотографію. Тетяна Мельниченко з'ясувала, що в країні навіть є спеціальні інститути, де вчать вишивати.
Це Суджоу. Місто називають столицею шовку. Вишивати по шовку тут вміє кожна жінка. Але професійно робити це вчать у спеціальному інституті.
Інститут китайської вишивки розташований у найтихішому місці. Тут скрізь панує творча атмосфера. Вікна вишивальниць виходять у мальовничий садок - це має допомогти їм налаштуватися на потрібний лад та відволіктися від мирської суєти.
Оце традиційний китайський ткацький верстат. Зараз за ним працює молода студентка Джао Дзи - вона тче картину. На перший погляд не заплутатися в такій кількості ниток складно, але дівчина запевняє: так може кожен.
Джао Дзи, ткаля:
- Я навчилася цьому змалку. Мені дуже подобається. До речі, в мене навіть однокласники це вміють.
Щоб потрапити в інститут, потрібно не лише любити вишивку, а й вміти добре малювати. Навчання в середньому коштуватиме 20 тисяч юанів - це понад 25 тисяч гривень на рік.
Лі Біну вже 32. Він тче 4 роки. І запевняє: навчатися ніколи не пізно.
Лі Бін, ткач:
- Я почав вишивати у 28 років. Всі казали - це занадто пізно, щоб чомусь навчитися. А мені так припало до душі, що й досі не можу відірватися. І опанував цю техніку я дуже швидко. До речі, на весь інститут нас лише троє чоловіків.
Найкращих учнів залишають працювати на фабриці в Сучжоу. Тут виконують важливі державні замовлення. Лю Хомцюань найстарша вишивальниця. Вона працює тут уже 30 років.
Лу Хомцюань, вишивальниця:
- Я досі не можу забути одну зі своїх робіт. Я її вишивала десь 8 місяців. І це був подарунок для когось із глав держав. Коли тобі довіряють таку роботу, це велика честь.
Раніше китайська вишивка була ще й обов'язковим чиновницьким атрибутом. За нею можна було визначити ранг посадовця.
Людмила Скирда, дружина екс-посла України в Китаї:
- Так би мовити, ієрархія в державі відзначалася спецнашивками з вишивками. І на цих вишивках була спочатку сорока, потім - якийсь інший птах, потім - журавель, фенікс, тощо. 10 вишитих птахів були на одязі китайського чиновника.
Реальні або фантастичні тварини мали символізувати хоробрість і силу. Тепер пташині та тваринні мотиви - все частіше зустрінеш на китайських подарункових картинах. Також домінує пейзажна тематика.
Зазвичай, невелику картину майстрині виконують за 3 місяці, але деякі роботи настільки складні, що доводиться працювати по півроку. Іноді удвох, а то й учотирьох.
Щоб отримати стільки різних відтінків одного кольору - в інституті діє спеціальний відділ кольористики. Фахівці змішують та вдосконалюють барвники. Саме тому спочатку здається, що ці картини намальовані або сфотографовані.
Що все це зроблено вручну іноді й не віриться. Саме реалістичність - головна особливість китайської вишивки. Ці експонати часто подорожують світом, як справжні шедеври мистецтва. На перший погляд здається, що картина належить пензлю видатного художника, і навіть, придивившись зблизька, не кожен зрозуміє, що це все вишите вручну. Весь секрет у надзвичайно тонкій шовковій нитці - її іноді спеціально розділяють ще на 16 частинок.
Завдяки таким акуратним стібочкам майстри вміло відтворюють навіть пух чи шерсть. Цей кіт - точна копія фотографії, але цікаво, що він матиме однаковий вигляд з обох сторін - така особливість двосторонньої китайської вишивки.
Ку Дзядзяо, старший майстер в інституті вишивки:
- Це дуже тонка, копітка робота. Вишивати шовком - це мистецтво. Тут треба робити все обережно, щоб не зіпсувати.
Ку Дзядзяо старший майстер і викладач в інституті вишивки. Зараз він відтворює пейзаж міста на воді у різні пори року - навесні, влітку, взимку і восени. Їх треба передати за допомогою різних кольорів.
- Отак стібочок за стібочком дуже нагадує українську гладь, але зі своїми китайськими складнощами - бо дуже тонка нитка і дуже тонка тканина.
Щоб вишити таку роботу, треба працювати зранку до вечора щонайменше півроку, запевняє майстер. Саме тому такі роботи дуже дорогі. Оця коштуватиме на українські гроші щонайменше 125 тисяч.
А ось найдорожча інститутська робота - картина з лелеками. Її ціна - 800 тисяч гривень. Щоб зробити її, довелося працювати 2 роки.
Сучжоуській вишивці - уже понад дві тисячі років. Саме з Китаю вишивка гладдю прийшла і в Україну, тепер це один із найулюбленіших вишивальних швів українських майстринь.
Автори: Тетяна Мельниченко, Тетяна Міллер. Оператор: Віктор Протопопов. "Підсумки тижня".
© 2022 АТ НСТУ |
Сайт виготовлено за підтримки Ради Європи та Уряду Канади
