Історії дітей, яким допомогли глядачі Першого Національного

Вже півтора року, як ми з вами почали гарну справу - у кожному випуску "Підсумків Тижня" наші журналісти розповідали про дітей, які не можуть вижити без вашої допомоги. За цей час ви побачили майже шістдесят історій маленьких українців. Вони були з різних міст, сімей, але об'єднувало їх одне - важка хвороба. Лікування для батьків коштує занадто дорого. Але виявляється, найфантастичніша сума у кілька сотень тисяч доларів - абсолютно реальна, коли за справу береться вся країна. Завдяки вам більшість із цих дітей таки змогли розпочати лікування та отримали шанс жити. Ми знаємо - нас дивляться добрі і чуйні люди. Сьогодні ми покажемо тих, хто завдяки вам зміг перемогти хворобу. Це лише кілька історій - насправді їх значно більше.

Такою Влада Воляновська була минулої зими. Жовта шкіра та страшенна гуля на животі. Печінку Влади руйнувала рідкісна хвороба - біліарна атрезія жовчних шляхів.

Юлія Воляновська, мама Влади:

- Влада не могла кушать, почти не могла дышать. Это было страшно. На глазах она почти не дышит.

Нова печінка - єдине, що могло врятувати Владу. Зробити пересадку погодилися білоруські медики. І виставили рахунок - 105 тисяч доларів. Тоді у Влади з'явилася ціла купа рятівників. Дівчинку показали на кількох каналах, гроші збирала вся країна.

- Влада під музику бігає на вулиці

Те, що здавалося неможливим, таки вдалося усім вам - небайдужим українцям.

Юля Воляновска, мама Влади: 

- Я верила, что у нас добрые и отзывчивые люди. Что Господь даст жизнь этому ребенку.

Операція була надскладною. Лікарі боролися за життя Влади 17 годин поспіль, потім три тижні реанімації. Та мала витримала усе, і тепер вже справжня красуня з рожевою шкірою - щодня посміхається життю.

Юля Воляновска, мама Влади: 

- Совершилось просто невероятное. Счастье, это счастье.

Вова Карпенко один з небагатьох чемпіонів у боротьбі з раком.

Ірина Борисенко, мама Вови:

- Из тех 12 деток, которые были с нами на лечении, в живых осталось только двое.

Хоча саркома зруйнувала частину руки, хлопцю поставили ендопотез та виписали. Однак, одразу почалися нові проблеми. З руки весь час лилася лімфа. Ймовірно, під час операції був ушкоджений лімфовузол. Зрештою, і сам протез довелося прибрати. Щоб Вова не залишився на все життя інвалідом, необхідно було терміново встановити новий протез, а це - разом з операцією та ліками - 50 тисяч гривень.

Ірина Борисенко, мама Вови:

- Я не представляла, что вообще помогут. Но собирали деньги по всей Украине, скаждого уголка звонили, пересылали деньги и по почте и на карточный счет.

Зараз у Вови нове життя. У день операції, крім протеза, хлопець отримав ще один подарунок - сестричку Юлю. Тепер звикає до ролі старшого брата та розробляє оновлену руку.

Вова Карпенко:

- Раньше я не мог сделать вот так. А сейчас уже все нормально. Сейчас могу нормальнопоиграть в футбол, наконец-то научился плавать.

Поки що у Вови ліва рука коротша за праву на 4 сантиметри. Але скоро і це виправиться. Новий протез розсувний, і дозволить поступово подовжити руку.

Багатократного чемпіона з тхеквандо Арсена Іванова звалила з ніг безглузда травма на тренуванні.

Анна Іванова, мама Арсена:

- Со своего роста он назад неудачно кувыркнулся, сгруппировался неудачно. У неголопнул сосуд, и из-за этого получилась субторальная гематома, смещение мозга пошло,и он был на волоске между этим и тем светом.

Після складної операції та коми, хлопець не розмовляв, не міг стояти та сидіти. Повернути дитину до життя могла тільки серйозна реабілітація. Попри тяжкий стан, лікарі давали Арсену значні шанси на одужання. Втім, на такий результат ніхто не сподівався.

Арсен Іванов:

- Меня зовут Иванов Арсен Дмитриевич. Вот как вы видите - это все мои дипломы и всенаграды и грамоты. И я прямо сейчас вам покажу пару приемов.

За час, який Арсен перебував на реабілітації, його трофеїв побільшало. З'явився ось цей величезний кубок.

Арсен Іванов:

- Тут еще написано "Арсен, мы выиграли этот кубок для тебя. Твой клуб Спарта". Этотакая радость, что просто секир башка.

Та новий титул - чорний пояс, перший дан. Він справжній чемпіон. Виборов таки своє життя.

Анна Іванова, мама Арсена:

- Наш нейрохирург сказал, что Арсен фактически плюнул в лицо природе.

Лікування Арсена коштувало понад 150 тисяч гривень. Всі ці місяці ви підтримували родину і морально, і грошима.

Анна Іванова, мати Арсена:

- Я не ожидала просто. Столько людей особенно Западная Украина, люди плакали. Я недумала, что такое бывает вообще. Когда мы все вместе, можно делать чудеса и чудесабывают.

Арсен Іванов:

- Спасибо вам, люди, огромное, преогромное.

Юля Трохіна, сестра Максима:

- Хочу, щоб Максим виздоровів і був зі мною.

Про це просила трирічна Юля святого Миколая. Торік свого братика вона могла тільки відвідувати у лікарні. Діагноз Максима гострий лімфобластний лейкоз - тяжке захворювання крові. Врятувати дитину міг тільки новий кістковий мозок. Виявилося, сестричка Юля - ідеальний донор, вона підійшла на 99%. Втім, на операцію та подальшу терапію були необхідні великі гроші - майже 100 тисяч гривень. Тепер вони знову разом. Бажання Юлі здійснилося.

Людмила Трохіна, мама Максима та Юлі:

- Дуже вдячні всім лікарям. Дуже вдячні всім за кожну копійку. Ми до останнього невірили, що зберемо ту суму. Але, дякувати Богу ,все назбирали і все пройшло успішно.

Юля та Максим тепер щодня мають купу справ. Юля обожнює танцювати та співати.

Максим як справжній чоловік будує плани на майбутнє. Він любить потяги, тож бачить себе.

Максим:

- Поїздістом. Машиністом, а не поїздістом.

Батьки ж просто розчиняються у цих двох.

Андрій Трохін, батько Максима і Юлі:

- Це треба відчути, коли дитина 10 місяців в лікарні була, а зараз вона в тебе на рукахстрибає і це велике щастя.

Автор: Ксенія Поважна. Оператори: Андрій Скорик, Валентина Бречко, Олексій Трушин,Сергій Тищенко. "Підсумки тижня".