Зустрічали Маланку, водили "козу" та ворожили. У Музеї національної архітектури та побуту в Пирогові фольклорні колективи вже почали святкувати старий Новий рік. Нагадували традиції, пояснювали, як зазирнути в майбутнє і побачити судженого. Деякі повір'я запам'ятала і Валерія Богренцова.
- Дарую вам капусту, щоб в вашому домі було не пусто!
- Добре!
Щоб зустріти Новий рік у мирі та злагоді, на Маланку - 13 січня - сусіди ходили одне до одного залагоджувати суперечки. Щедрували, водили "козу" й обдаровували пряниками та стравами зі святкового столу.
- Дякуємо господарям за гостину. Ідем до іншого двору.
А після щедрування дівчата збиралися на вечорниці, розважалися та ворожили. Українки вірили, що в ніч проти Нового року можуть дізнатися свою долю.
Людмила Костенко, працівниця Національного музею архітектури та побуту України:
- Бо якраз цей день вважався магічним,що він сприяє магії, і дівчата хотіли дізнатися свою долю - ворожили на судженого. Чи вийде заміж дівчина чи не вийде, як звати буде судженого. Зокрема ворожили на кілках.
Уночі, щоб ніхто не бачив, дівчина підбігала до тину та рахували кілки.
- Починали: вдівець, молодець, вдівець, молодець і так аж до кінця. І який останній кілочок закінчувався на якому слові, то вона виходила заміж за ту людину.
Як ворожили в давнину, в курсі й сучасні дівчата. І самі не проти дізнатися свою долю наперед. Наприклад, кидають чобіток за подвір'я. Той хлопець, хто його принесе назад - і буде чоловіком. Спробувала якось і Оля.
Ольга Ейсьмонт, киянка:
- Ну, сусід приніс. Нє, нє, не вийду. То якась помилка була.
А Валентина вірить у давні повір'я. І каже, що свого судженого вже зустріла.
- Опівночі я вийшла на перехрестя, і якби стою ж там, стою собі тихенько. Дивлюся, чоловік іде. Я так хоп до нього вистрибую і "а як вас звати?". Він - Олександр. Як чоловіка цього звати - Олександр - отже значить мого судженого теж буде. І тут зустріла свого Олександра, не повірите!
А щоб дізнатися, хто з подруг першою вийде заміж, у велике сито складали стрічки й підкидали вгору. Чия випаде першою, та й стане невдовзі на шлюбний рушник. Нині дівочі ворожіння сприймають більше як розвагу - ще один привід згадати традиції.
Валерія Богренцова, Олексій Трушин. Перший Національний.
