Десять років ведучим на кількох телеканалах допомогли В’ячеславу Афутіну обрати ту роботу, де він «як риба у воді».
Про власний шлях у журналістиці, роботу над ефіром «Новин», стандарти Суспільного мовника, а також про те, що має завжди пам’ятати журналіст, розповів ведучий суспільного телеканалу UA: ПЕРШИЙ В’ячеслав Афутін.
«На Суспільному я відкрився як професійний журналіст»
- У мене десять років роботи саме в прямих ефірах, також працював і в пресслужбі, і в інформаційній агенції, і три роки журналістом. Коли став ведучим — спочатку було складно. Я мав сумніви, бо не одразу все виходило, думав: «Та ну його» (сміється — прим. ред.) — потім перейшов на інший телеканал і там уже було краще, ще на наступному зрозумів, що я став ще на вищий рівень. Тут (на Суспільному — прим. ред.) я почуваюся взагалі як риба у воді. Я спробував вести новини, кримінальну програму, спробував економіку, але новини — те, що я вмію й люблю. Моя дружина каже, що на Суспільному я відкрився як професійний журналіст, і мені здається, що найкраще в мене це виходить саме тут. На Суспільному мені подобається найбільше.
«Не люблю прокидатися дуже рано»
- Раніше я працював на ранкових ефірах — це о п’ятій ранку вже треба бути в студії! Так було рік. Усі інші ефіри були вечірні. Найбільше глядачів у вечірніх ефірів, які вважають найрейтинговішими. Але я можу й вдень працювати, і ввечері — отримую від цього задоволення. Час вечірніх випусків мені зручний, бо не люблю прокидатися дуже рано. Я встигаю свої справи зробити й провести ефір. Додому пізно приїжджаю, але звик.
«За 15 хвилин у нас прямий ефір»
- Були моменти, коли я приходив на роботу за три-чотири години до ефіру, розслаблений сиджу читаю — і тут прибігає продюсер і каже, що за 15 хвилин у нас прямий ефір — пряма трансляція з Верховної Ради. За п’ять хвилин я переодягнувся, загримувався й вчасно був в ефірі. Журналістам буває ще цікавіше: вони можуть о шостій ранку виїхати на зйомку — учора наша журналістка так працювала — а о сьомій вечора вона із червоними очима монтувала сюжет. Іноді приїжджаєш додому й просто валишся з ніг. Прокинувся, відвіз доньку до школи — і на роботу. Це нормально, це — телебачення.
«Я й далі вчусь»
- Чому я тут? Бо розповідаю правду. Ніхто мене не змушує говорити те, що не є правдою, я вважаю, що це важливо — це перше, що треба пам’ятати журналісту й від цього відштовхуватися. По-друге — журналіст не буде фаховим, якщо якоїсь миті вирішить, що вже все знає. Я й далі вчусь. Наприклад, приїжджали з ВВС із тренінгом, і я нове для себе взяв, хоча знаю, як вони працюють. Тобто постійно треба працювати, навчатися, дивитися на своїх колег і ніколи не зупинятися.
«Перевіряти інформацію»
- Беремо «Стандарти суспільного мовлення», можна ВВС (сміється — прим. ред.) — перевіряти інформацію потрібно. Коли читаєш новину, треба бути критичним, бо є такі, що на голову не натягнеш — я не розумію, як можна в це повірити. Ми перевіряємо інформацію, навіть уночі, якщо з’явилася важлива новина — телефонуємо й уточнюємо. Наприклад, коли поширили інформацію про звільнення українських полонених із Росії, ми перетелефонували чотирьом людям, аби переконатися, що обміну не буде. Але все одно на зв’язку був журналіст, готовий зірватися будь-якої миті, якби ситуація змінилася.
«Тут немає цензури»
- За що я люблю Суспільне — тут немає цензури: ми розповідаємо все, що вважаємо суспільно важливим. Ніхто не приходить і не каже, що цього депутата поставте в ефір, а цього не ставте — а в мене є досвід на кількох каналах, коли саме так і було. Тому нас і хвалять, бо в нас збалансовані «Новини», продюсери й керівництво прискіпливо до цього ставиться, і я розумію — це круто. Пишаюся цим.
«Новини» на UA: ПЕРШИЙ виходять в ефір дев’ять разів у будні — о 6:30, 7:00, 8:00, 9:00, 9:25, 13:00, 15:00, 18:00 та 21:00, а у вихідні мають чотири випуски на день — о 7:00, 8:00, 9:00 та 21:00.
Фотографувала Анастасія Мантач
Читайте також:
