:
Ярослав Лодигін: «Суспільне дає шанс реалізувати власні проєкти»

Ярослав Лодигін: «Суспільне дає шанс реалізувати власні проєкти»

31 грудня 2020

У 2020 році на платформі телебачення Суспільного мовлення вдалося досягти хороших результатів та реалізувати низку важливих проєктів — запустити «Суспільну студію», виробництво власних фільмів-розслідувань, розширити медіабібліотеку, розпочати виробництво проєктів через мистецькі конкурси та виробництво спільного проєкту з партнерами з Європейської мовної спілки. Про свій перший повноцінний рік роботи на посаді члена правління, відповідального за платформу телебачення Суспільного мовлення, та про виклики й плани на 2021 рік розповів Ярослав Лодигін.

Темпи зростання «Новин» та сучасна «Суспільна студія»

Це був дуже складний рік, та попри це, для телебачення і взагалі розвитку Суспільного мовлення — успішний. Якби ми показали ці результати без карантинних обмежень через Covid-19 та секвестр — усе одно це був би успішний рік. Ми досягли хороших результатів у динаміці зростання наших телеканалів та впритул підійшли до запуску третьої телевізійної платформи — регіональної. Успішно відтестували нашими регіонами конкурси на замовлення виробництва контенту, які плануємо в наступному році масштабувати й запустити на всіх платформах. Мені дуже радісно дивитися на темпи зростання «Новин». Тому що для нас — це ключовий показник для всіх платформ, бо все, що ми робимо, насправді обертається довкола новин. «Новини» на суспільному телеканалі UA: ПЕРШИЙ зросли суттєво — на понад 50% і посідають 6 місце, одразу за великою п’ятіркою новин. Це феноменальний результат.

Читайте також: Показники праймових «Новин» UA: ПЕРШИЙ за 11 місяців зросли на 58%

У 2020 році у нас з’явився дуже важливий інфраструктурний проєкт — «Суспільна студія». Я зараз не тільки про щоденну програму, а про сучасну студію, яка дає можливість нам по-новому виглядати й виробляти для різних каналів та потреб, високоякісний продукт. Мені здається, саме в цьому році суспільне телебачення почало вступати в сучасність, а доти для глядача ми перебували в далеких 90-х.

Я дуже задоволений динамікою, яку почала показувати під кінець року «Суспільна студія» — це дуже великий за обсягами мовлення та складний щоденний проєкт, який значно пожвавив атмосферу всередині нашого «Олівця». Проєкт був створений у дуже короткі терміни й у кризовий момент початку карантину. Більшість людей, які приєдналися до колективу «Суспільної студії», доти не працювали з нами в компанії. Я бачу, що вони стали хорошою командою і вже набагато краще розуміють свого глядача та його звички. «Суспільна студія» почала зростати й реалізовувати той потенціал, на який ми розраховували. Навіть у дні, коли не відбувається грандіозних подій, цей проєкт показує, що може набирати на піку частку вдвічі, а то й утричі більшу за середній показник каналу. І це великий доробок на майбутнє. Я дуже задоволений, як ми пройшли найгарячішу фазу карантинного періоду. І всі проєкти, які в той момент з’являлися, я вважаю успішними, навіть якщо їхні показники були не дуже високі. Як, наприклад, онлайн-школа — ми були найбільшими дистриб’юторами цього проєкту й показали великий обсяг цього контенту в короткі строки.

Читайте також: Частка аудиторії UA: ПЕРШИЙ зросла за 11 місяців на 33%

Також до успіхів зараховую внутрішню роботу компанії під час карантину, як ми налагодили всі процеси. Ми дещо схожі на працівників медичної чи транспортної сфери, бо не можемо зупинити роботу, а журналісти — уникнути контактів з іншими та зовсім не працювати в ньюзрумі. Але попри це, ми змогли максимально вберегти здоров’я наших співробітників і показники захворюваності були не такі високі, як ми боялися. Хоча не обійшлося без трагедій: я дуже хотів би, щоб сім’ї наших співробітників, які пішли з життя цього року, прийняли наші слова співчуття та підтримки й відчули підтримку компанії.

Успіх Радіодиктанту та власних документальних проєктів

Задоволений співпрацею з Суспільним радіо в проєкті Радіодиктанту національної єдності. Мені сподобалися показники молодої та міської телевізійних аудиторій, яких цього року до диктанту приєдналося рекордно багато. Переконаний, що саме оновлена візуальна складова залучила нову телевізійну аудиторію і глядачі по-новому відчули зміст цієї події на телебаченні.

Цього року запустили виробництво власних фільмів-розслідувань. Було знято чотири фільми, думаю, наразі — оптимальна кількість для якісних робіт. Перед нашою групою розслідувачів, яка наступного року буде розширюватися, не стоїть завдання щоденно заповнювати сітку мовлення, а це означає, що у них є час працювати над серйозними темами. Тут ми бачимо якість і хороші рейтингові показники, що зростають. Проєкт «Канабіс. Особливо небезпечний» на UA: КУЛЬТУРА отримав частку майже у п’ять разів вищу за середню на каналі, це безумовний успіх.

Було багато й інших великих проєктів: так, щотижня ми транслюємо релігійні богослужіння, щоб вірян різних конфесій убезпечити під час карантину.

Карантин пришвидшив діджиталізацію Суспільного

Позитивним наслідком карантинних обмежень стала прискорена діджиталізація: освоєння засобів дистанційної роботи та всіляких автоматизаційних систем. У компанії цей процес міг би затягнутися в природному розвитку, на мою думку, ще на десятиліття, але цей рік змусив усіх навчитися користуватися всім тим, без чого сучасне телебачення й медіа не може обійтися, і це значно прискорює процеси. А медіа — це передусім швидкість реакції. Як у компанії, що зав’язана на бюрократичних процедурах: бюджетний кодекс, аудити й перевірки, постійний пресинг — у нас є схильність до сповільнення реакції та процесів, а карантин трохи зібрав докупи й змусив рухатися швидше.

Читайте також: Сайту Суспільне Новини — рік

Цьогоріч краще навчилися співпрацювати та взаємодіяти з нашими регіональними філіями — це можна сказати й про діджитал, і про «Суспільну студію», і про «Новини», які спільно виготовляють дуже багато контенту. Тобто ми навчилися ще краще працювати разом, і це наша конкретна перевага.

Цей рік також став роком певних управлінських успіхів: півтора року тому, коли я почав працювати з телевізійною платформою, я бачив доволі хаотичну систему управління. У нас великий колектив саме в центральній дирекції телебачення — понад шістсот осіб. Ручне управління виснажило не одне покоління людей, які намагалися реформувати телебачення. Для мене дуже важливо було перебудувати цю систему управління, щоб вона була схожа власне на систему. Це відбивається на дружніх відносинах, які не завжди вдається зберегти, тому що управління таким великим колективом потребує системних, раціональних підходів. Мені здається, що ми таку систему вибудували й у нас одна людина не займається всім і їй не доводиться оббігати всі поверхи «Олівця» та ще й їздити на Хрещатик. Це, безумовно, заслуга і генерального продюсера суспільного мовлення Григорія Тичини та всієї команди, яка розширилася і структурувалася, а також наглядової ради, яка підтримувала ці структурні зміни.

Читайте також: Досягнення, виклики та найкращі матеріали — команда регіонального мовлення Суспільного підбила підсумки року

Серіал до 30-ої річниці Незалежності

У 2020 році ми провели мистецький конкурс на виробництво високоякісного і для нас високобюджетного серіалу про розпад СРСР під робочою назвою «Колапс». У цьому проєкті лежить і міжнародна амбіція, бо він зацікавив наших партнерів з ЄМС та інших дистриб’юторів. До 30-ої річниці Незалежності України плануємо випуск цього документального серіалу. Ми провели мистецький конкурс, у якому брали участь хороші продакшени з документальною спеціалізацією. Зараз ми готуємося до оформлення договору і скоро зможемо почати створювати національну версію. Паралельно ми продовжуємо розвивати міжнародну версію. Такий конкурс дає нам можливість прицільніше запрошувати учасників, забезпечуючи вищу якість виробників.

Майданчик для українського кінематографа

У цьому році ми значно розширили свою медіабібліотеку прав. Сучасне медіа — це не стільки набір техніки та ліцензій на мовлення, скільки бібліотеки прав та каталоги ідей. Ми навчилися працювати з міжнародними мейджорними компаніями з розповсюдження контенту, чого досі не було. Сконцентрували у своїй бібліотеці величезний пакет українського кінематографа. Можливо, серед усіх телеканалів це найбільша бібліотека. Ми робили телевізійну прем’єру найгучнішого фільму року «Мої думки тихі». Зараз перебираємо на себе функцію основного прем’єрного майданчика українського кінематографа. Це заслуга нашої команди закупівель, яка поки найменша серед усіх медіагруп, проте ми хочемо її розвивати.

Нові виклики у 2021 році

У 2021 році плануємо розпочати будівництво нової студії для UA: КУЛЬТУРА та збільшити внутрішнє виробництво як для UA: ПЕРШИЙ, так і для UA: КУЛЬТУРА. Ми хочемо зняти для UA: ПЕРШИЙ на 3–4 фільми більше, ніж цього року. У 2020 році на UA: КУЛЬТУРА з’явилася команда, яка зробила хороші фільми для телеканалу: мені особливо сподобався фільм «Велосипед “Україна”». Також на Суспільному буде більше власних документальних розслідувань. Ми продовжимо знімати проєкти про важливі історичні події та й надалі працюватимемо з темами війни і біженців.

Найбільшим викликом 2021 року будуть підготовчі виробничі процеси по Олімпіадах. Олімпіада в Токіо, як і Паралімпіада, змістились на 2021 рік, а одразу по їх завершенні — наша не така вже й велика спортивна команда має почати підготовку до зимової Олімпіади. Це серйозне навантаження на наш виробничий бюджет, фізичні й технологічні ресурси. Це буде величезним викликом для компанії — дві Олімпіади за один рік ми ще не проводили.

Також нелегким для Суспільного у 2021 році буде Євробачення, оскільки ЄМС готує мовників одразу до двох можливих сценаріїв проведення Євробачення: наживо у Роттердамі або, умовно кажучи, за зразком Дитячого Євробачення цього року, із записаними номерами. Так от, на мовники лягають витрати на підготовку постановки, а також на резервний виступ для трансляції. За наших умов — це серйозний удар по бюджету, проте у нас є досвідчена команда, яка з цим має впоратися.

Партнерство з комерційними виробниками

Якщо 2021 року не буде скорочень бюджету, то маємо великі можливості для зростання. Передусім — це збільшення обсягів позастудійного виробництва — робота із замовленнями на ринку. Це абсолютно необхідна форма взаємодії, яку ми маємо запропонувати. Хоч ми й значно модернізувалися в технічному плані, і взимку та навесні бачитимемо результати роботи за останній рік-півтора, та наших ресурсів усе одно не вистачить, щоб ефективно використати достатню кількість грошей і зробити справді соціально важливий і крутий для нашого глядача продукт. Єдиний вихід — налагодити взаємодію з великими, середніми й малими продакшенами в Україні, яким ми могли б делегувати створення продукту для Суспільного, а отже й для суспільства. Це крок до пошуку нових друзів для Суспільного. Щойно ми створимо хороше партнерство із комерційними виробниками, думаю, що ці дуже впливові сили стануть на бік, не нас конкретно, а інституції. Досі вони не розглядали НСТУ як партнера, але, думаю, це так чи інакше станеться і буде викликом для внутрішньої системи компанії, бо це додаткове навантаження для нашої адміністративної, фінансової та творчої команди. Але це необхідний крок, який дасть поштовх не тільки нам, але й українському контентному середовищу. Зараз це середовище, так чи інакше, залежить від підтримки держави: Держкіно й УКФ. Але там є свої обмеження і труднощі. Свого часу я як режисер був обмежений у можливостях скористатися таким проєктом суспільного фінансування. Тепер одне з моїх особистих завдань — створити можливість для творців та виробників працювати з українськими темами для української та міжнародної аудиторії. Бо треба перевернути цю парадигму: «якщо мені не вистачає грошей тут, я буду працювати на Росію, Казахстан, пострадянський світ» і змінити її на парадигму, що Суспільне дає творцям шанс реалізувати власні проєкти.

Це замовлення має стосуватися різних аудиторій, а не тільки телевізійних, а також бути доступним для дітей та підлітків (інтернет-аудиторія). Це означає, що має змінитися філософія цього замовлення та філософія роботи з цільовими аудиторіями. В цій же площині лежить розвиток нашого дитячого мовлення, бо, якщо говорити про великі, складні формати — мультиплікацію, серіали — ми це зможемо робити тільки разом з ринком. Ми все ще маємо багато перепон для цього: заборону авансування до кінця карантину, яку ми отримали від керівництва країни, як і всі державні підприємства. Для продакшенів в Україні після року карантину починати працювати за власні кошти доволі важко. В перспективі кількох років це дасть можливість компанії відкрити свою ОТТ-платформу й модернізувати свій контент на телевізійних платформах.

Мистецькі конкурси для створення крутого контенту

Наприкінці 2020 року ми запустили мистецький конкурс за підтримки посольства США на виробництво проєктів для Суспільного. Це справді дуже крута можливість і хороші ресурси, щоб зробити якісну художню чи документальну історію, при тому, що є тематичне різнобарв’я. Теми підібрані доволі загальні, з урахуванням соціологічних та культурологічних досліджень, котрі вивчали об’єднавчі теми для нашої країни. Однією з головних цілей цього конкурсу є створення контенту, який протистояв би антиукраїнським, російським пропагандистським наративам, оскільки вони спрямовані на те, щоб роз’єднати українців. Наша ж місія — об’єднувати українців. Ми вивчили результати роботи команди Пітера Померанцева з Інституту глобальних питань Лондонської школи економіки й базували наші пропозиції в тому числі на цьому дослідженні.

Читайте також: Суспільне оголосило мистецький конкурс на 10 млн грн

Я хотів би, щоб таких конкурсів було багато, але саме цей конкурс покаже, наскільки такий напрям цікавий для виробників. Мені, як голові комісії цього конкурсу, хочеться, щоб це був не формально створений, а все-таки крутий контент, який би зацікавив глядачів.

Спільні проєкти з суспільними мовниками Європи та світу

Фільм «Втрата» — це перший такий спільний проєкт. Зараз ми зібрали пул партнерів: Грузія та Албанія. Маю сподівання, що 2021 року цей проєкт реалізуємо. Для мене це дуже важлива історія, тому що ми організація, яка має унікальний вихід до найбільших бродкастерів Європи та світу. Наступного року хочемо включитися в роботу й імплементацію нової угоди про спільне виробництво між Канадою та Україною. Сподіваюся, що налагодимо контакти з канадським суспільним мовником саме в напрямі спільного виробництва контенту.

Будь-якому, навіть дуже крутому продюсерові доволі важко потрапити або запітчити свій проєкт для ARTE, BBC, RAI, ZDF — це омріяні партнери. Суспільний мовник має багато партнерських та формальних програм для того, щоб з ними спілкуватися, вибудовувати та просувати такі проєкти, і це величезна можливість, якою хотілося б скористатися для компанії й відкрити для ринку наших продюсерів та виробників. Зараз це європейський тренд, коли і державні програми, і суспільні мовники, і приватні продакшени з однієї країни об’єднуються в такий національний пул учасників, скажімо, в дуже дорогому серіалі, та з інших двох-трьох країн такий самий пул об’єднується і таким чином формує конкурентоспроможний бюджет для створення найякіснішого продукту. Це робиться, щоб суспільні мовники в Європі системно конкурентно могли протистояти загрозі поглинання ринку великими платформами, на кшталт Netflix, Amazon Prime, HBO, які відкривають свої офіси в Європі. Останні перебирають та завойовують найкращі проєкти з різних країн, висмоктуючи таланти з Польщі, Угорщини, Іспанії, Франції, Німеччини. Навіть великим суспільним мовникам не залишається вже цих крутих проєктів, бо їхніх національних бюджетів (окрім двох-трьох) не достатньо, щоб створювати конкурентоспроможні формати, я вже не кажу про Україну. От зараз ми думаємо, як досягнути певної частки, отримати достатнє фінансування на наше кіно й патріотичні серіали, але всі ці розмови припиняться через 5–7 років, коли сюди серйозно зайдуть платформи типу Netflix — нас усіх просто зметуть. Єдиний спосіб хоча б вистояти в цій конкуренції, вже не кажу, щоб її виграти, в майбутньому — це міжнародна колаборація, і її треба робити вже зараз. Проєкт «Втрата» — маленький крок у цьому напрямку.

Читайте також: