:

"Київ. Початок війни" – прем’єра документального фільму на Першому

08 жовтня 2010

У вівторок, 12 жовтня, о 12:35 в ефірі Першого Національного прем’єра документально фільму, в якому розповідається про історичні події, які відбувалися у Києві на початку Великої Вітчизняної війни.

У фільмі йдеться про чотири долі людей, які стали свідками та жертвами тих жахливих подій. Декому поталанило вижити, а декому довелося віддати власне життя… Як же розпорядилася доля життями тих, хто чудом залишився в живих і які складнощі їм довелося подолати на своєму шляху.

Над зйомками фільму працювала творча група Першого Національного:

автор і режисер-постановник - Наталія Баринова, заслужений журналіст України;
оператор-постановник - Володимир Таргонський;
художник-постановник – Віктор Козяревич.

У створенні фільму допомагали наукові консультанти – Дмитро Васильович Малаков і Тетяна Олександівна Євстаф’єва.

Головною темою фільму є долі чотирьох людей, які стали свідками та жертвами тих жахливих подій.

Дмитро Васильович Малаков брав участь у фільмі і як науковий консультант, і як свідок тих подій. Він протягом багатьох років досліджував Київ воєнного періоду, написав багато книжок, присвячених цій темі, видав цілі фотоальбоми. У фільмі він, як свідок, розповідає про страшний голод, який спіткав людей. Аби врятувати життя рідної дитини, його мати змушена була віддати її до дитячого притулку.

Ще однією сюжетною лінією цього фільму є доля Діни Миронівни Пронічевої, жінки, яка вижила після розстрілу у Бабиному Яру. Словами неможливо передати, що довелося пережити цій жінці. В неї стріляли, катували, військовими чобітьми наступали на груди – але вона жодним порухом не видала, що й досі жива. Лише завдяки цій нежіночій відвазі вона змогла врятувати своє життя.

Інші дві долі – Антона Лаврентійовича Дроб’язка, відомого літературознавця, розстріляного і похованого у Биковні, та Лідії Григорівни Левчук – жінки, яка у свої 90 років продовжує викладати англійську мову.

Антон Лаврентійович Дроб’язко – відомий літературознавець, якому, нажаль, не вдалося вижити. На початку 1941 року його заарештували та розстріляли. Звинуватили його через виказані ним слова: «Хіба ми зможемо перемогти німців, якщо нам несила перемогти навіть довгоносиків». Архіви тодішнього КДБ були вивезені на схід, в результаті чого доля людини залишалася невідомою. На той час, не було жодного доказу про те, що Антон Лаврентійович, насправді, був розстріляний. Протягом багатьох років історики шукали ці справи. Згодом, вже онук Антона Лаврентійовича дослідив - де і як закінчилася доля його діда. Як виявилося, він був розстріляний і похований у Биківні. Вже нині, творча група фільму зустрілася з людьми, які працювали над дослідженням могил у Биківні, і з’ясувала всі подробиці тих жахливих подій.

Левчук Лідія Григорівна – фантастична жінка, якій нині 90 років. Вона й досі викладає англійську мову. За тих страшних часів у неї були дві маленькі дитини - два сини, один з яких був хворим на черевний тиф, а другий був немовлям. У червні 1941 року вся її родина мала евакуюватися з Києва. Але жінка розуміла, що її діти не витримають тяжкої дороги та прийняла важке рішення - залишитися у Києві. Чоловік через небезпеку арешту не міг навіть вийти на вулицю. Лідія Григорівна стала єдиним порятунком цілої родини, адже їй довелося самостійно віднаходити харчі. У документальній стрічці ця відважна жінка розповідає про всі ті небезпеки та складнощі, які їй довелося пережити.

Як розповідає автор і режисер-постановник фільму Наталія Баринова:

«Найскладнішим для нас було реконструювати і зобразити жахливі події, які відбувалися у Бабиному Яру. Для мене, як для режисера-постановника – це була складна, але надзвичайно цікава задача. Просто показати місцевість, де відбувалися масові розстріли - не надто цікаво. Мені хотілося відтворити ті почуття, які пережила Діна Миронівна Пронічева тієї миті, коли в неї була спрямована кулеметна черга. Яким чином цій жінці вдалося врятуватися жахливої ночі з 29 на 30 вересня, та ще багато чого іншого. До зйомок ми запросили професійних акторів – Риму Зюбіну, Анатолія Петрова та Михайла Жоніна, які блискуче зіграли своїх героїв і змогли передати атмосферу тих подій».

Олена Лиштван

Читайте також: