16 листопада програмі Першого Національного "Надвечір’я" виповнюється 22 роки. Автор та ведуча програми Тамара Щербатюк присвятила своє життя телебаченню – в ньому вона черпає натхнення, з ним іде по життю. Про секрети довголіття на сучасному телебаченні Тамара Володимирівна розповіла у своєму інтерв’ю.
Як ви потрапили на телебачення?
Після закінчення університету я мріяла працювати лише в "Вечірньому Києві". Це була найпопулярніша на той час газета. Коли прийшла влаштовуватися туди на роботу, на той момент не було вільних місць. Мені сказали треба почекати три місяці.
А телебачення на той час було щось нове. Ще ніхто по суті не розумів що і як, але нам – чотирьом випускникам факультету журналістики університету імені Шевченка запропонували піти туди працювати. І ми пішли.
Не розчарувалися в своєму виборі?
Абсолютно ні. Я працювала в прямих ефірах. Це було неймовірно цікаво.
Як виникла ідея створення програми "Надвечір’я"?
Все дуже просто. Я, працюючи на телебаченні, займалась культурним сектором. паралельно викладала в університеті на факультеті журналістики. Одна із перших в Україні захистила дисертацію. Тодішній декан факультету журналістики, на жаль, нині покійний, Дмитро Михайлович Прилюк дуже хотів, щоб я писала докторську дисертацію. Він так мені і казав: "Захищайте честь університету, пишіть".
Але мені хотілося робити практичну телевізійну роботу. Працювати в прямому ефірі. Це була моя внутрішня потреба. Так і народилась ідея "Надвечір’я" - програми, яка дає літнім людям дуже необхідну для них річ – спілкування.
Спочатку "Надвечір’я" виходило в прямому ефірі?
Так. Але потім ми стали записувати програму. До речі, назву їй придумали глядачі. Ми оголосили конкурс, і люди почали надсилати свої варіанти. Потім наше поважне журі вибрало назву. Як сталося, що їй уже 22 роки, сама не знаю…
Програма підтримує двосторонній контакт з глядачами. В цьому ви вбачаєте її довголіття?
Недавно я одержала лист від глядачки нашої першої програми. Є люди, які дзвонять і пишуть нам постійно, протягом багатьох років. Із усієї України. В дев’яності роки глядачі іноді присилали нам гроші і просили: "Поставте на столі квіти, якщо отримаєте мій переказ. Так я зрозумію, що гроші дійшли". І більш нічого. А днями я одержала від жінки з Луганщини листівку в привітанням до 22-річчя "Надвечір’я". Її прислали поштою. Коли відкрила конверт, крім листівки, там було 50 гривень і записочка: "Це вам на торт".
З деякими глядачами ми стали, як рідні. Є жінка–інвалід, яка вже декілька разів приїздила до нас на ювілейні програми. Були й сумні моменти, коли наші постійні шанувальники йшли з життя. Я ходила проводжати їх у останню путь.
Глядачі – це найцінніше, що може бути. Це мої друзі. Думаю, секрет успіху програми – це наша єдність по той і цей бік екрану.
А студія ваша за 22 роки існування "Надвечір’я" якось змінилась?
Звичайно. Тепер програма має свій телевізійний театр. На відміну від класичного, у нас театр реальних подій. Де розповідається про реальні долі. Там є все: і посмішки, і сум, і пісні… А до 22-річчя там буде святкова вистава.
"Перший Національний"– загальнонаціональний телеканал. В ефірі з 1951 року. Є членом EBU. Технічне покриття в панелі GFK - 97,6%. Середньодобова частка аудиторії "18+" за 2010 рік становить 2,59% (загальна аудиторія). Генеральний директор – Єгор Бенкендорф.
Читайте також:
