:
Євроведучий українського зразка

Євроведучий українського зразка

01 грудня 2010

Бути ведучим "Євробачення" – означає вміти знайти підхід до такого різномастого і досвідченого глядача як Європа. Тимур Мірошниченко робить це настільки добре, що наймасштабніший європейський музичний конкурс з усіх українців довіряє головний мікрофон тільки йому: "Дитяче Євробачення" з 2005-го року, доросле – з 2007-го, два танцювальних та одне класичне "Євробачення". Причини такої любові до ведучого Першого Національного зрозумілі усім, хто дивився хоча б один відбірковий тур конкурсу. А ось про свого фаворита – "Дитяче Євробачення" – Тимур вирішив розповісти сам.

Те, що це наймасштабніший дитячий конкурс – сумнівів не виникає. Йому немає аналогів, так само, як і дорослому "Євробаченню", за кількістю аудиторії та інтересу до нього.

У цьому році, на мою думку, було найкраще "Дитяче Євробачення" в історії.

Формат конкурсу з року в рік практично не змінюється. Особливих змін у правилах немає. Найглобальніші були кілька років тому, коли нижню планку віку учасників підвищили від 8 до 10 років. В іншому все так само – шість осіб на сцені, пісня – не більше 2:45, виключно державною мовою. І зважаючи на те, що це дитячий конкурс, то природно, що не повинно бути дуже коротких спідниць, високих підборів і глибоких декольте.

Змінюється рівень конкурсу. Рівень усього – підготовки конкурсантів, організації, постановки шоу. Кожен рік стає все краще і краще. І в Білорусі все було чудово за усіма параметрами.

І після цього конкурсу, незважаючи на чутки, що він був останнім, я вже не сумніваюся, що буде "Дитяче Євробачення 2011". Де і коли – не знаю. Ходять плітки, що у Швеції, але думаю, найближчим часом ми дізнаємося точно.

Якщо відбірковий конкурс знову буде в "Артеку" – це чудово! Я вважаю, що це ідеальне місце, одне з кращих в Україні, де можна проводити фінал. Сподіваюся, наступного року не буде деяких нюансів, які трохи заважали творчому процесу цього разу: не зразу виходило знайти мову з організаторами. Але ж ми знаємо свою справу.

Змінюється ставлення країн до цього конкурсу. З кожним роком учасники намагаються придумати щось нове, цікаве та яскраве. Можливо, не завжди виходить, але спроби є. Ось, наприклад, у цьому році – Молдова. Я б не сказав, що виступ був настільки феєричним, хоча зайняли вони місце вище за нас. Дітям, мабуть, сподобалося. Хоча очевидно, що в суботу, о дев'ятій годині вечора, діти до десяти найімовірніше вже сплять, і дивляться конкурс в основному дорослі.

Це дитячий конкурс, і ти налаштовуєшся на такий самий лад: хочеш теж відчути себе дитиною. Основна тенденція, яка простежується крізь усі вісім років "Євробачення" – більше голосують за найменших артистів, від десяти до одинадцяти років. Як правило, саме ця вікова категорія стає переможцем. Коли вікові рамки починалися з восьми, то вигравали діти 8 і 9 років. Тому що подобаються більш дитячі виступи. А діти 14-15 років – уже практично готові артисти для дорослого "Євробачення".
Усе це схоже на табір, тільки з підвищеною відповідальністю.

У будь-якому разі дитина відчуває всю відповідальність, адже вона захищає честь країни на міжнародному конкурсі. І в той же час все одно хочеться ще побути дитиною: всі стрибали, бігали, дуріли, незважаючи на те, що єдиної спільної мови не було – не всі ж знають англійську або російську. Але вони знайшли вихід – пояснювали на пальцях один одному все, що хотіли, і чудово проводили час.

Був у нас навіть "секс-символ" – Бартас із Литви. Всі дівчатка з інших країн бігали за ним, мучили постійно. Було дуже цікаво за цим спостерігати.

У мене теж з'явилося дуже багато друзів за ці роки. Адже більшість людей, які займаються у своїх країнах "Дитячим Євробаченням", не змінюються. А з дітьми я завжди знаходжу спільну мову. У нас якось була екскурсія, після якої нас повезли в розважальний центр грати в боулінг та ігрові автомати. Потім ми пішли на лазерні бої і розгромили команду Литви!

Діти надихають, це правда. Вони у більшості своїй не зашаблонізовані дорослими аспектами. Вони відкриті і прості. Звичайно, хтось вередує, а хтось навпаки – завжди привітний. Кожен по-своєму є творчою одиницею і відкритий для світу. Тому з ними дуже легко і приємно працювати. Від них заряджаєшся енергією на майбутнє. Звичайно, була втома в цілому від євротижня, після якого я проспав 20 годин по прильоті до Києва. Та прокинувшись, я відчув себе бадьорим і повним сил як ніколи. Адже за цей тиждень зарядився позитивними дитячими емоціями і зараз – просто квітну.

З ними працюють професійні педагоги, хореографи, психологи, а ми робимо телевізійну роботу і надаємо дружню підтримку.
Ми створюємо щоденники "Євробачення": беремо інтерв'ю, робимо якісь ігрові моменти, зйомки. І звичайно, незалежно від того, хто яку країну представляє, підтримуємо.

Юля дуже переживала перед фіналом. Прочитала на деяких сайтах, що вона головний претендент на останнє місце. Що в неї немає фішки. Але коли ти вже запланував стати артистом, до цього теж треба бути готовим. Я всіляко намагався її підтримати: "Ти знаєш, скільки всіляких гидот про мене пишуть? Якби я на все звертав увагу, то був би вже сивий з одного боку точно".

Я б порадив дітям, які прийдуть на відбірковий тур "Євробачення", особливу увагу приділяти саме пісні і не йти на повідку у дорослих. Коли вони починають нав'язувати своє бачення і пропонувати свої пісні – це одразу видно. Глядач не любить, коли йому брешуть. Треба просто підготувати гарну дитячу пісню, бажано написану самою дитиною. Тільки тоді відчуваються справжні дитячі переживання, радість життя. Музика – інша справа, якісне аранжування можуть зробити тільки дорослі. Але коли дорослі пишуть слова – це відразу чутно.  Ось Росія, яка посіла друге місце всього лише з одним балом відставання: один рядок їх пісні здивував усіх – і журналістів, і глядачів: "ходимо ми пішки під стіл". Я дуже сумніваюся, що десятирічні діти написали б цю фразу.

Що ж, нехай діти залишаються дітьми, дорослі – дорослими, а Тимур Мірошниченко – першим євроведучим, який чекає вас на відбіркових турах дорослого "Євробачення" – кожної неділі. На Першому Національному.

"Перший Національний"– загальнонаціональний телеканал. В ефірі з 1951 року. Є членом EBU. Технічне покриття в панелі GFK - 97,6%. Середньодобова частка аудиторії "18+" за 2010 рік становить 2,59% (загальна аудиторія). Генеральний директор – Єгор Бенкендорф.

Читайте також: