Андрій Пальчевський: "Майбутнє України в науці, гуманізмі та... метафізиці"

Андрій Пальчевський - президент фонду "Євролаб". Його важко описати кількома словами. Він вольова людина, сильна, наполеглива, усміхнена і чуйна. Він бізнесмен. Він українець і патріот. Він філософ. Він обіцяє перевернути уявлення українців про термодинаміку, метафізику і пояснити співвітчизникам, що Україну в світі ніхто не вважає інтелектуальної окраїною. Тому час і нам припинити вважати себе неповноцінними.

Сьогодні мова піде про проект Першого Національного каналу України - програму "Глибине буріння" з Андрієм Пальчевським.

Добрий день. Ви нещодавно стали учасником програми "Українська мрія" на ICTV, тепер ваш новий проект - "Глибинне буріння". Це ваш перший досвід в медіаіндустрії?

Перший досвід роботи з медіа я отримав у 1992 році. Після виступу в ефірі "Голосу Америки" у Вашингтоні я отримав пропозицію працювати в США. До цих пір не знаю чому: чи то я так артистично виступив, чи то вони просто зглянулися, але не захотіли відпускати мене до постпутчевої Москви.

Створення програми "Глибинне буріння" це Ваша ініціатива чи телеканалу?

Я давним-давно займаюся тим, що залучаю відомих людей до вирішення різних проблем. Я вважаю, краще, що можна зробити, це дати можливість залучення, скажімо, до людей здатних, я вже не кажу видатних.

Я створив медіагрупу, яка працює над інтернет-порталом для українців, зацікавлених у своєму інтелектуальному розвитку. Я буду запрошувати до спілкування таких людей, і це абсолютно не означає, що запрошені будуть високочолими інтелектуалами, які доводять, що тільки вони знають, де остання інстанція істини.

Я впевнений, що всі люди, які рухають мас-медійні проекти в цій сфері в епоху повної перемоги поп-культури, гідні як мінімум уваги.

Сьогодні в нашій країні живуть 46 мільйонів людей, і ми не можемо собі дозволити бути неінтелектуальною окраїною. На жаль, подібного роду думка існує, і не в останню чергу самі українці її провокують і культивують. Наша улюблена національна приказка "моя хата скраю". А наша "інтелектуальна хата" взагалі десь далеко.

Ми наших сусідів звинувачуємо в екстремізмі та маргінальності: у них то занадто гаряче, то занадто холодно, то революція, то застій. Але що стосується нас самих, ми жартуємо, що у нас все чудово, що Україна - батьківщина слонів, у нас кращі вчені, кращі поети, найкращі математики. Правда, у нас один математик, два або три поета, а не двадцять чи тридцять. До речі, а нобелівські лауреати в нас є?

Ні.

Нас 46 мільйонів і жодного лауреата. А в Ірландії скільки нобелівських лауреатів?

Вісім.

А ірландців всього 3 мільйони, не 46. А є ще такі британські лауреати, які себе вважають ірландськими - це велика справа. Так от, якщо ми говоримо про те, що ми нація, обдарована інтелектуально, то треба не тільки говорити, треба ще й робити.
У нас в ментальності є самоприниження. Улюблені наші вирази "Ви що, наших людей не знаєте?" або "Країна у нас така", або "Яка держава, такi й теракти". Самознищенню, самопоїданню час оголошувати війну.

Парадокс полягає в тому, що Україну у світі сприймають інтелектуально розвиненою країною. А ось ми самі себе такими не вважаємо. З цим комплексом я і маю намір боротися. Я хочу показати, що до нас приїжджають відомі, талановиті, розумні люди. І я переконаний, що у нас завжди знайдеться аудиторія, яка буде їх уважно слухати.

Як ви думаєте, сформовану ситуацію можна переломити в кращу для нас сторону? Ви вважаєте, що програма "Глибинне буріння" хоча б частково може допомогти в цій справі?

Так. І ще раз так! Я народився в цій країні, знаю наш менталітет, але я поїздив по всьому світу і бачив багато народу. Я хотів би міняти це ставлення українців до себе. І не тому, що я є видатним мислителем або ерудитом. Я - каталізатор бесіди. Назвати це талантом, напевно, було б занадто, але здатністю можна однозначно. Люди в моїй присутності починають говорити, а враховуючи те, що телебачення - жанр розважальний, я можу високочолого інтелектуала перевести з формату  голови, що говорить в голову так би мовити "звеселяючу".

Першим вашим гостем був Нікіта Міхалков. Чому саме Міхалков?

Міхалков сказав про себе, що він художник. У цей час в моїй голові промайнуло: Ленін у графі професія теж писав журналіст. Нікіта Сергійович погодився своєю августійшою присутністю благословити нас в дорогу. Він був окрилений, це було видно. Десь на восьмій хвилині у нього раптом очі почали теплішати, і він почав якось з любов'ю говорити про Україну, і куди поділася вся ця великоруська тра-та-та. Він говорить, що ми один народ. На генетичному рівні - так, культурно, звичайно, ми різні, але ми взаємодоповнюючі, а не взаємовиключні.

Що стосується Міхалкова. Про нього багато говорять. Чи є у нього помилки? Без всякого сумніву. Але. Нас з вами не буде - хто буде пам'ятати? Міхалкова не буде - всі будуть пам'ятати, що був такий.

Конформіст? Може бути. Умовно кажучи, улюбленець і шанувальник Володимира Володимировича Путіна. Але яка нам різниця, якщо людина талановита?

У другій програмі ви спілкувалися з телеведучими?

Так. У програмі брали участь Савік Шустер, Андрій Куліков та Євген Кісельов. Було дуже цікаво. Мова йшла про ненормативну лексику. Дуже таке чоловіче питання, перевірка всіх ваших якостей: від дотепності до вихованості, від святенництва до відвертості. Я ніколи не бачив Кулікова, що сміється, я взагалі не знав, що він вміє сміятися.

Я бажаю їм успіху і дуже вдячний за участь в передачі. Мені з ними було легко, чого не можу сказати про програми співрозмовників з моєю участю. Але політичне ток-шоу - інший жанр.

Про політику. В офіційному анонсі програми написано, що в студії ніколи не буде політиків. Серед політиків немає розумних людей?

Справа не в цьому. Мова йде саме про політиків, не про державних діячів. Наприклад, Володимир Володимирович Путін або Михайло Сергійович Горбачов. Перший - політик, другий - державний діяч. Політик, особливо в нашій країні, це людина, яка сьогодні тут, завтра там, і т.д. і т.п.

Є серед них люди симпатичні? Без всякого сумніву. Розумні? Напевно. Але мова не про політиків.

Можу точно сказати, що державні діячі, зрілі люди будуть залучатися. Наприклад, якщо ми запросимо Нємцова, я хотів би з ним поговорити про другий закон термодинаміки і суспільний розвиток, а не про його опозиційну діяльність. Але так, щоб людям було цікаво. Не треба про Путіна, не треба про Тимошенко і про Януковича.

Щоб так "строїти" політиків, треба бути жорстким модератором, щоб "вчасно присікати"...

Я жорсткий модератор, і все ж Михайла Сергійовича, Микиту Сергійовича або Віктора Федоровича не можна "припинити". Але в цьому і полягає вміння модератора, щоб людину підвести до думки про те, що пора б і зупинитися, бо вже незручно. Що робити, люди захоплюються...

Скільки залишається за рамками ефіру?

Близько 20% залишається за кадром. Я залишаю за собою право прибрати ті речі, які вважаю нудними або не характерними для тієї чи іншої людини.

Чи можливо потрапити на вашу програму в якості глядача?

Поки що ні. Я думаю, що це буде можливим через 3-4 місяці, коли програма вже буде добре обкатана. Мені приємно, коли я бачу, як глядачі посміхаються, я уважно стежу за їхньою реакцією, коли вони чують якісь сумнівні речі.

Як ви вважаєте, в чому полягає ваше основне завдання?

Наша мета - створити бейнчмарк, або "найчистіший зразок", там, де можна, - своїми силами, там, де не можна, - не треба соромитися просити допомоги. Наша сила в тому, що ми відкрите суспільство - ми можемо говорити з англійцями, ми можемо говорити з американцями, ми можемо говорити з китайцями, ми можемо говорити з росіянами. Хтось повинен доносити до країни розумні думки.

Якщо ми дітей з України виведемо на фінішну пряму, і вони через енний час стануть хто великим фізиком, хто хіміком або математиком - вважайте, що все вийшло. Всі відпрацювали: я на своєму посту, Бенкендорф на своєму і Янукович на своєму. Ось, що ми повинні зробити – ми повинні допомагати талантам. Це головна справа.

Читайте також: