Громадянське суспільство чи реваншисти: хто кого? - UA: Перший
:
Громадянське суспільство чи реваншисти: хто кого?

Громадянське суспільство чи реваншисти: хто кого?

11 листопада 2015

25 жовтня 2015 року в Україні відбулися вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів. Експерти відзначили надзвичайну низьку явку громадян і численні факти підкупу виборців. У результаті в багатьох регіонах до влади знову прийшли реваншисти та бюрократи. Але, з іншого боку, у місцевих радах з’явилось і багато нових облич, які прагнуть до реформ і не задіяні у жодних корупційних схемах. Думки суспільства в черговий раз розділилися. Хтось вважає ці вибори повним провалом демократичних сил і ставить хрест на подальшому реформуванні країни. Інші ж вірять, що нові політики, серед яких герої АТО, волонтери та соціально активні громадяни, зможуть змінити корупційну українську систему.

Як розцінювати результати виборів суспільству: як свою перемогу, адже нові люди у владі все-таки з’явилися, чи як поразку, оскільки колишні бюрократи та корупціонери можуть взяти реванш? Відповідь на це питання шукали у новому випуску програми "Дебати PRO".

З чого все почалося?

Після перемоги Революції Гідності українці вирішили обрати нову владу. Спочатку призначили позачергові вибори Президента, потім парламенту. На виборах глави держави у травні 2014 року українці були надзвичайно активними – явка склала понад 60%. Щоб проголосувати люди подекуди стояли в чергахпо кілька годин. За півроку на виборах до Верховної Ради українці також масово прийшли на дільниці. Тоді проголосували майже 52,5% тих, хто мав на це право. Рік, який минув між тодішніми парламентськими і теперішніми виборами місцевої влади, видався дуже складним. Українцям довелося пережити і втрати на фронті, і девальвацію гривні, і зростання комунальних тарифів та цін на продукти. З цих або з інших причин явка на місцевих виборах виявилась низькою – проголосувало менше 47% громадян.

І одразу зчинився галас. Хтось заявив, що це зрада. Соціальні мережі наповнилися повідомленнями, що на дільницях – тільки пенсіонери, які насправді прийшли віддати голоси лише за гречку. І це призвело до приходу до влади одних лише реваншистів. Інші писали про перемогу, про обрання француза українського походження Мішеля Терещенко мером Глухова та провал у Києві політичних проектів, які витратили неймовірні суми на рекламу. Частина суспільства заговорила про можливості для розвитку, які значно більші, ніж були раніше.

За два тижні, що минули з дня голосування на місцевих виборах, ми так і не визначилися, як ставитися до місцевих органів влади, які керуватимуть поточним життя регіонів найближчим часом. Що це: перемога громадянського суспільства чи повернення старих бюрократів, дискутували у "Дебатах PRO".

Що думають експерти?

Всі критикують закон про місцеві вибори, звинувачуючи в тому, що через цей закон до влади повернулися реваншисти, які скористалися підкупом громадян і своїми фінансовими можливостями. Критикує закон і народний депутат України Ігор Попов, який був одним із його розробників: "Я незадоволений на 100% законом про місцеві вибори, який ми нещодавно прийняли. І звичайно я не задоволений тим, що на етапі підрахунку голосів були фальсифікації і рахували, кому дати 5%, кому не дати – це неправильно. Проте, як на мене, місцеві вибори – це чиста мажоритарка. Це людина, яка обралася на твоїй вулиці, у твоєму дворі, знає усі ці проблеми. Але в наших умовах чиста мажоритарка перетворюється на чисту гречку. І саме тому, коли ми розробляли закон, намагалися вирішити кілька питань, які є реальними проблемами цього суспільства. По-перше, як мінімізувати підкуп, якого було багато, але, якби була чиста мажоритарка, підкуп був би тотальним. По-друге, як мінімізувати торгівлю місцями. І Її не було, тому що ніхто не гарантував кандидату, який "купив" собі третє місце, що він точно стане депутатом. По-третє, два тури. У нас піде оновлення мерів, тому що тепер недостатньо мати 20-25% громади, щоб стати мером великого міста. В такому випадку ти маєш об’єднати навколо себе більше половини громади. Тобто є успіхи, але скоріше це аванс. Закон – не ідеальний. Проте треба порівнювати, які ще були альтернативи. Однією з альтернатив було залишити той закон, який діяв на минулих виборах, тобто 50 на 50: 50 – за гречку, 50 – на купівлю місць у списках партій. Ті альтернативи, які пропонували наші колеги так само недосконалі, тому що вони були модифікаціями".

Незважаючи на усі вади закону про місцеві вибори, місцевим громадам вдалося досягти позитивних результатів – зауважує екс-кандидат на посаду депутата Запорізької міської ради В’ячеслав Зайцев. Він налаштований оптимістично, оскільки побачив реальну зміну влади у своєму місті: "У нас в Запоріжжі відбулися вибори, і в міську раду пройшло багато нових сил. Вони отримали 64 місця, при цьому близько 80% нових депутатів ніколи раніше не були при владі, мається на увазі у міській раді. Зазначу, що пройшли 4 учасники АТО, пройшли волонтери. І я вбачаю тут позитив. Тому що у минулому складі міської ради було 81% представників "Партії регіонів". А перед цим, у 90-х роках – були лише представники Комуністичної партії та пропрезидентських партій на кшталт НДП чи СДПУ(о). Зараз у нас представлено 7 партій різних демократичних напрямів. Я вважаю, що це чудово, коли у нас буде плюралізм".

Серед тих, хто вважає міські вибори програшем громадянського суспільства – депутат Київської міської ради Василь Гацько: "Як представник громадянського суспільства я би хотів сповістити про його перемогу на місцевих виборах, але, на жаль, це не зовсім так… Громадянське суспільство програло одразу після Революції Гідності, коли не створило єдину політичну силу, як гідного конкурента великим олігархічним проектам. Громадянське суспільство в Україні однозначно програло, коли дозволило ухвалити закон про місцеві вибори, яким підняли виборчий бар’єр з 3% до 5% і таким чином закрили двері для багатьох нових політичних сил, які не підпускають до себе олігархів. Громадянське суспільство однозначно програло, бо дозволило пройти до місцевих рад депутатам-популістам".

Політик і громадський дія Тарас Стецьків також налаштований скептично щодо результатів місцевих виборів, однак закликав не сприймати їх у руслі зради-перомоги: "Ситуацію, безумовно, не можна оцінювати в чорно-білих тонах. Є паростки нового. Справді, в багатьох місцевих радах будуть представлені волонтери, учасники АТО. Є багато молодих облич. Але тим не менш, я скептично налаштований, тому що усе це не змінило загальної тенденції. Що ми мали? Ми мали досипання бюлетенів у сільській місцевості, ми мали так зване масове уточнення протоколів після закінчення виборів. У нас з’явилися нові бренди, де ми побачили дуже багато колишніх регіоналів… Ця тенденція показує, що нові вибори дуже нагадують вибори 2010 року, коли у місцеві ради потрапили депутати епохи Януковича".

Тарасу Стецьківу опонував політолог Олександр Палій, який звернув увагу на те, що місцеві вибори 2015 року кардинально відрізняються від виборів 2010 року, що були повною профанацією через відсутність реальних альтернатив провладним кандидатам. Позитивним моментом і перемогою громадського суспільства він вважає той факт, що нарешті у міських та селищних радах з’явилося партійне різноманіття, якого у деяких регіонах вже давно не було: "Зараз маємо реальний плюралізм у тому числі й у багатьох регіонах на Сході України. Плюралізм з’явився там, де його зроду не було, зокрема на Донеччині та Луганщині… Зараз ми маємо таку ситуацію, що будь-які вибори є добром, вони є зв’язком між владою і суспільством. Вони дозволяють реально встановлювати результат. І на цих виборах реальних великих фальсифікацій не було, фундаментального використання адміністративного ресурсу не було. Так, був підкуп. Це погано, але для бідних суспільств – це достатньо стандартно".

Про що питали люди?

Аудиторію у студії цікавили досить гострі запитання, зокрема про те, чи будуть впроваджені кваліфікаційні вимоги до всіх суб’єктів виборчого процесу? Чи не стане проблемою те, що муніципальна поліція, про створення якої зараз багато говорять законодавці, підпорядковуватиметься таким чиновникам як Кернес? Чи не стане плюралізм партій у місцевих радах проблемою, оскільки всі вони мають власні програми і кожного разу муситимуть домовлятися, щоб затвердити певне рішення?

Також люди запитували, чому у час, коли технології дозволяють перевести все в електронний формат вибори, й досі відбуваються у паперовій формі? Чи це технологічна проблема або свідома профанація? На це питання відповів народний депутат Ігор Попов. Він зазначив, що вся справа у довірі людей до виборчих комісій: "Якщо виборець не довіряє виборчий комісії, яка три рази повертає уточнені протоколи і щось махлює, то наш виборець, на жаль, зараз не довірятиме й виборам в електронному форматі. Постав білий ящик, схожий на холодильник, в який потрібно щось вкинути, щоб потім десь у комп’ютері з’явилась цифра. Щоб ми говорили після таких виборів у цій студії? Говорили б, що вибори точно сфальсифікували, що точно був транзитний сервер. Тому поки ми не виховаємо довіру до держави, до Центральної виборчої комісії, до того, що вони правильно рахують, до того часу ми не можемо пропонувати ці речі, навіть у пілотному режимі".

На питання аудиторії, чому депутати забувають про свої обіцянки виборцям одразу після виборів і повністю згортають консультації із резонансних питань із громадськістю, народний депутат Михайло Головко пояснив, що так відбувається через відсутність дієвого механізму відкликання депутатів виборцями: "Якщо б була процедура відкликання, кожен депутат розумів би, що в будь-який момент він може втратити свій мандат. Якщо він не працюватиме, його просто виборці відкличуть. Це перше. Другий момент: у нас має бути політична відповідальність, тому що виходить так, що кожен раз депутати йдуть на вибори під новими вивісками і новими брендами, які розкручують перед виборами. Тому вони не несуть відповідальності. Вони прийшли разово відбули каденцію і далі вже йдуть від інших партій. А про те, що вони зробили, немає в кого спитати. Тому треба будувати відповідальну партійну систему, де ми б будували партії, а не одноразові політичні проекти. Поки ми не ліквідуємо політичну рекламу, у нас не розвиватимуться партії. На вибори йтимуть грошові мішки, які купуватимуть реклами і створюватимуть одноразові політичні проекти".

Які є компроміси?

Як завжди компромісів у аудиторія виявилось більше, ніж у експертів. Серед запропонованих рішень були такі:

  1. Запровадити електронну систему голосування.
  2. Повернути мажоритарну систему для місцевих виборів.
  3. Проводити навчання для місцевих депутатів.
  4. Запровадити більш дієві важелі впливу громади на депутатів.
  5. Відповідальність депутата за звітування щонайменше раз на півроку.
  6. Ефективне навчання членів виборчих комісій.
  7. Запровадити вибори у два тури на всіх рівнях.

Експерти, які взяли участь у дискусії, зрештою обрали три найбільш ймовірні для подальшого втілення варіанти компромісів:

Що далі?

Чи змінять законодавці виборчий закон і як голосуватимуть українці під час наступних виборів невідомо, але ситуацію, яку маємо зараз підсумував політик і громадський діяч Тарас Стецьків: "Поки що партії неолігархічного характеру, але з ідеєю, програють партіям, які володіють надійним фінансовим ресурсом. І це одна з ознак, що навіть друга революція – Революція Гідності – мало що змінила в цьому плані. І це те, над чим треба працювати всім".

А про те, як саме експерти планують втілювати компроміси у життя, і чи взагалі планують це робити – дивіться у відео:

Читайте також: