Що спільного у вигаданого літературного персонажа Шерлока Холмса і російського письменника-абсурдиста Даніїла Хармса? Знає відомий український письменник Ігор Померанцев – його вірш "Дві трубки" став основою сюжету фільму "Хармс і Холмс", який UΛ:Перший покаже 30 грудня, о 22:30.
А про те, як із віршів народжуються фільми, про кіно як провокацію, свої враження від акторського досвіду і любов до жанрових авантюр – Ігор Померанцев розповів в інтерв’ю.
Ігорю, як з’явилася ідея фільму "Хармс і Холмс"?
Мої кіноідеї – це іскри. Іскра з’являється завдяки тертю або удару. Я знайшов однодумців у Харківському Національному університеті на кафедрі медіа комунікацій, куди мене два роки тому запросили виступити з майстер-класом на тему "Магія радіо". У розмові народилися ідеї, які стосувалися вже не акустики, а візуальних образів. І ми разом із Лідією Стародубцевою (професорка, завідувачка кафедри медіакомунікацій Харківського Національного університету, режисер – ред.) почали думати над тим, що можемо зробити разом. Я люблю жанрові ризики. Коли мені щось вдається, наприклад, у поезії чи прозі, я намагаюся змінити жанр, щоб не писати механічно. У Харкові я познайомився з людьми, які сказали: "Давай-но знімати кіно!". Мені сподобалася ця ідея – ідея жанрових авантюристів. Тож погодився і запропонував декілька тем.
Знаєте, люди, які працюють у кіно, зазвичай, шукають story (історію), а в наших фільмах все починається з віршів. У мене є твір "Дві трубки" про Хармса і Холмса. Цей вірш виявився продуктивним з візуальної точки зору, оскільки у ньому живі, реальні образи.
Чим Вас приваблюють персонажі Шерлока Холмса і Даніїла Хармса, один із яких літературний герой, а другий – реальна людина? Що їх об’єднує?
Холмс і Хармс – це парадоксальні персонажі. Даніїл Хармс – один із перших європейських абсурдистів, сучасник Семюеля Беккета. Він був гостро сучасним письменником і належав до генерації європейських модерністів. Життя Хармса – це трагічна і одночасно комічна історія. У тридцяті роки минулого століття він пройшов через психіатричну лікарню, допити в НКВС (Народний комісаріат внутрішніх справ), в’язницю і помер у тюремній лікарні. Даніїл Хармс – не для простаків. Це письменник парадоксів, чорного гумору, трагічної долі і при цьому автор комічних текстів. Беккет працював з метафізичним абсурдом, Хармс – із трагічним. Фон його гротескних віршів і оповідань, які він любив називати "випадками", – будівництво радянської цивілізації на кістках мільйонів людей.
Все, що пов’язано з образом Холмса, має відношення не тільки до літератури, а й до кіно. Холмс – це ще й кінообраз, у якого є своя історія. Перший фільм про Холмса називався "Спантеличений Шерлок Холмс" і був знятий у 1900 році. Природно, це німий фільм. Сюжет не мав прямого відношення до розповідей Артура Конан Дойла, але це була перша спроба показати Холмса на екрані. У 1916 році був знятий серйозний німий фільм про пригоди Шерлока Холмса. Хармс, який у житті наслідував Холмса, дуже любив німе кіно, особливо у 20-ті роки, він навіть писав сценарії. Хармс, Холмс, німе кіно – це абсолютно природне поєднання. Наш фільм також майже німий.
А хто втілює на екрані образи героїв?
Головну роль у фільмі "Хармс і Холмс" граю я. Ви знаєте, це теж авантюрний вчинок із мого боку. Я люблю літературні авантюри, але у побуті я скоріше консерватор. А кіно – це свого роду провокація, оскільки на тебе дивляться, тебе роздивляються. Тож для мене, людини радіо, це був дуже серйозний вчинок. Тим не менше, поки ми працювали над фільмом, я відчував те, що прийнято називати натхненням. Відчував себе трошки Чарлі Чапліном або Бастером Кітоном. У фільмі я весь час вимовляю на різний лад одну й ту ж фразу: "Холмс-Хармс, Хармс-Холмс". Хармс любив Веліміра Хлєбнікова, і я вимовляю цю фразу, як хлєбніковське закляття.
Як Ви оцінюєте свій акторський досвід?
Мені 67 років. У німому кіно ти граєш не тільки обличчям, але всім тілом, тож маєш рухатися артистично, повинен бути у хорошій фізичній формі. Чесно кажучи, я не дуже люблю фітнес, хоча два рази на тиждень ходжу у басейн і в сауну. Завдяки фільму я відкрив щось нове у власному тілі. Я буду щасливий, якщо глядач, дивлячись на мене, сміятиметься.
Ви замислювалися про те, хто Ваш глядач?
Цей короткий 12-хвилинний фільм – для вибагливого глядача, який, як мінімум, повинен знати, хто такі Шерлок Холмс і Даніїл Хармс. Це фільм для людей, які цінують літературу, для книголюбів. Стрічка відкриється як чарівна скринька тільки тим глядачам, у яких є ключик. А ключик – це художня чуйність, гори прочитаних книг і приналежність до європейської культури.
Читайте також:
