:
Ведучий Євробачення-2017 Володимир Остапчук:

Ведучий Євробачення-2017 Володимир Остапчук: "Хочу, щоб Україна знову перемогла на конкурсі"

01 березня 2017

Веселий, балакучий, грає на баяні та танцює народні танці. Володимир Остапчук починав свою кар’єру викладачем англійської мови. Нині він – відомий теле- та радіоведучий. Його голосом розмовляють голлівудські зірки та мультиплікаційні герої. Він навіть має диплом із відзнакою з Голлівуду за дублювання анімаційної стрічки. Про те, щоб стати ведучим Євробачення-2017, Володимир навіть не мріяв. Але спробував пройти кастинг, і тепер Європа побачить його на сцені наймасштабнішого музичного шоу весни.

Володимире, розкажи, як проходив кастинг ведучих Євробачення-2017? До речі, ти сам вирішив відправити резюме, чи тобі запропонували спробувати свої сили?

П’ять років всім відправляв свої резюме, і це був перший раз, коли люди відкрили пошту. Ну, а якщо серйозно, то насправді мені запропонували спробувати себе на кастингу. Головними умовами відбору були володіння англійською мовою та досвід роботи в прямому ефірі. Оскільки я до роботи на телебаченні викладав англійську мову в Уманському аграрному університеті, то, зрозуміло, із першим пунктом вимог у мене було все окей. До того ж щодня я веду двогодинне ранкове телешоу в прямому ефірі. І необхідний досвід у мене теж є.

Відбір відбувався в декілька етапів. Спочатку треба було записати відео. Я спеціально поїхав і записав відео на фоні арени, де минулого року проходило Євробачення. Бо якраз коли мені зателефонували з пропозицією прийти на кастинг, я відпочивав із дружиною в Стокгольмі.

Після першого етапу відібрали певну кількість претендентів і запросили на співбесіди з шоу-продюсером Євробачення-2017 Стюартом Барлоу (Stuart Barlow), який виявився чудовим психологом. Він сказав: "Ти гарний ведучий, але мені треба зрозуміти, як ти спілкуєшся, чи ти достатньо досвідчений для шоу такого рівня". Я розумію, що це величезна відповідальність, а враховуючи, що Євробачення кожного року відбувається в різних країнах, рівень ведучих має бути високим і приблизно однаковим. Я дивився на ведучих минулорічного конкурсу в Стокгольмі – Монса Зелмерльова та Петру Меде – це ж просто якийсь нереальний Ла-ла-ленд! Співають, танцюють. Сподіваюсь наших з Олександром талантів також вистачить.

Які емоції ти відчував, коли дізнався, що тебе відібрали серед інших претендентів на роль ведучого?

Мені зателефонував сам Стюарт Барлоу. І я здивувався, що з українського номера телефонує британець. Якою була моя перша реакція? – Це неправда, такого просто не може бути! До речі, єдине, про що мене запитав Стюарт: "Ти хочеш бути ведучим Євробачення? Ну, і добре!". І кинув слухавку, почувши мою відповідь.

А ти раніше мріяв потрапити на сцену Євробачення?

Усі роки я вболівав за українських конкурсантів з однією потаємною метою: аби Україна перемогла і наступного року конкурс проводився у нас. Адже тоді була б чудова можливість спробувати стати його ведучим. Користуючись нагодою, хочу подякувати Джамалі за її перемогу і за те, що привезла Євробачення у Київ. Завдяки цьому я став ведучим пісенного конкурсу. А якщо чесно, то я і не сподівався на таку удачу. Минулого року навіть не дивився шоу, тому що працював у той час.

Як будуть розподілятися на сцені пісенного конкурсу ваші з Олександром Скічком ролі?

В Олександра британська англійська. І сам він такий аристократичний, витриманий. А в мене скоріше американський типаж – це навіть видно з моєї зачіски. На сцені я буду більш розкутим і таким собі "crazy". Думаю, наш дует буде виграшним завдяки цьому контрасту.

Це здається трохи незвичним: двоє хлопців на сцені.

Так, згоден. Але цьогорічний конкурс навмисно ламає стереотипи. По-перше, це інший погляд на Україну – тут є сучасні молоді талановиті ведучі, які досить впевнено володіють англійською мовою. По-друге, у нас є класна музика, яка може бути модерновою й фольклорною і традиційною водночас. І ми все це чудово поєднуємо. Я думаю, що слоган цьогорічного конкурсу – Celebrate Diversity (Шануймо розмаїття) – прекрасно це підкреслює. Що ж до нас з Олександром, то двом хлопцям легше разом взаємодіяти. Ми можемо один одного підколоти, потролити, і те, що ми говоримо з різними акцентами, зіграє тільки на руку. Окрім того, ми з ним давно знайомі, працюємо на одному телеканалі.

Ти граєш на баяні, танцюєш. Ми побачимо ці твої таланти на сцені?

Давайте так: якщо організатори цьогорічного Євробачення дозволять мені продемонструвати це на сцені, то обіцяю, що наступного року буду з цим номером на національному відборі. Якщо не візьмуть на український, поїду до сусідів – поляків, французів, молдован – не важливо, ми всіх любимо, у нас 43 країни-учасниці, тож спробую скрізь.

За кого будеш вболівати на конкурсі, звісно, крім представників України?

Традиційно сильні конкурсанти, які серйозно ставляться до участі в конкурсі, – це наші найближчі сусіди. Мені дуже прикро, що Туреччина цього року не бере участі, адже вони дуже талановиті й завжди гарно виступають. Мені сподобався виступ хлопця з Іспанії. Думаю, що непогані результати можуть показати представники країн Прибалтики. Окрім того в багатьох країнах досі тривають національні відбори. Та ми всіх любимо, і на всіх чекаємо.

А чого особисто ти чекаєш від Євробачення-2017 у Києві?

Мені здається, що коли в країні відбуваються заходи європейського та світового масштабу, це завжди плюс. Однак це і певний виклик. Думаю, цього року буде набагато цікавіше порівняно з 2005-м. Команда, яка сьогодні займається конкурсом, відкрита до різних експериментів, талановита та професійна. Гадаю, результат буде гарним. І всі, хто приїде в Україну в травні будуть в захваті й скажуть: "Oh my God, there was terrific!" І ще про одне мрію, здається, ніколи такого не було в історії, тому скажу тихенько: хочу, щоб Україна знову перемогла і наступного року Євробачення знову проводилося тут. І нехай це буде таке "порочне" коло – кожного року в Україну приїжджає Євробачення. І, о Боже, через десять років у нас – рівні дороги, прекрасна інфраструктура.

Давай поговоримо про твою телекар’єру. Ти викладав англійську мову в аграрному університеті, а потім потрапив на СТБ. Як це сталося?

Я жив у невеликому місті, і мені там було затісно. Випадково на сайті телеканалу я побачив оголошення про те, що потрібні диктори. Зробив запис і відправив на кастинг. Потім на телеканалі нас декілька місяців навчали, а згодом я почав працювати диктором. А одного разу на Першому автомобільному мені запропонували спробувати себе в кадрі. До речі, тоді я важив на 13 кілограмів більше, ніж зараз.

А як їх скинув?

Одружився! Раніше важив 87 кілограмів, а зараз – 73-75. Дружина взялася за мене, примусила ходити в спортзал. Адже зараз аби бути конкурентним, треба мати гарну форму і добре виглядати.

Як ти почав дублювати іноземні стрічки?

На телеканалі, де я працював диктором, треба було озвучувати українською мовою іноземні фільми. Це прекрасна школа, адже під час дублювання треба вживатися в різні ролі, не тільки говорити, а й видавати різні звуки – гучно дихати, жувати, цілувати, наприклад, свою руку і таке інше. І це дуже вивільняє тебе. Навчає почуватися природно у будь-якій ситуації.

Ти ж навіть отримав диплом з Голлівуду за дублювання?

За одну з найкращих адаптацій у світі. Ми дублювали українською мовою фільм "Холодне серце" (Frozen), де в мене була роль принца. Потім з Голлівуду, зі студії, яка зробила стрічку, нам прислали диплом з відзнакою. Я відніс його своїй мамі і сказав: "Ти хотіла, щоб я став вчителем. Але я не послухав тебе – тепер ти розумієш чому".

А ще твоїм голосом в багатьох стрічках розмовляє голлівудська зірка Зак Ефрон?

Так, я декілька разів його дублював. У цій справі існує така практика, коли одна людина дублює, наприклад, Джонні Деппа, інша – ще когось. За мною таким чином "закріпили" Зака Ефрона. Тож я з нетерпінням чекаю на його нові ролі, адже це й мій гонорар.

І наостанок скажи, що для тебе Євробачення-2017?

Величезний виклик, і водночас – можливість розкрити свої таланти. А також велике задоволення, тому що це не просто пісенний конкурс, а наймасштабніше шоу, яке будь-коли бачили люди. І повірте, у нас є всі можливості, щоб зробити його таким.

Фото: Володимир Шевчук

Читайте також: