"Роздягалка – це бар’єр між звичайним життям та великим спортом" – Дар’я Кузнецова, ведуча проекту "Роздягалка" 

Роздягалка – це місце, яке об’єднує усі види спорту, і саме там атлети розслабляються й стають самими собою – звичайними людьми з унікальними життєвими історіями та найщирішими емоціями. З 16 жовтня на UA: ПЕРШИЙ стартує новий проект "Роздягалка", який відкриє усі секрети українського спорту.

Щопонеділка о 22:15 у "Роздягалку" до ведучої Дар’ї Кузнецової приходитимуть відомі атлети, легенди спорту, функціонери та тренери. Вперше український спорт відкриє усі свої секрети. Яку ціну доводиться платити за гучні перемоги? Що змушує чемпіонів плакати? На що витрачаються призові? Люди, які досягли найвищих спортивних висот, знімуть "маски" і розкажуть про найпотаємніше.

Чому дзюдоїст Георгій Зантарая – це український Леонардо ді Капріо, а також про те, як зробити спорт доступним людям, ведуча проекту "Роздягалка" Дар’я Кузнецова розповіла в інтерв’ю.

Дашо, розкажіть, як з’явилася ідея зробити спортивно-розважальне шоу у такому незвичному форматі – роздягалка і спортсмени у халатах?

Ми хочемо зробити спорт доступним для людей. І, в першу чергу, – для тих, хто не цікавиться спортом взагалі. Голи, очки, секунди – для цього є спортивні новини та спеціалізовані сайти. А от як живуть атлети поза змаганнями – мало хто знає. Коли вони знімають спортивну форму, то стають звичайними людьми і розмови про деякі речі можна почути лише у роздягалці, тобто роздягалка – це "буферна зона" між звичайним життям та спортом. Ідея нашого проекту полягає в тому, щоб показати, що, не зважаючи на те, що спортсмени багато чого досягли у житті і знають, як застосувати формулу успіху на практиці, дуже схожі на нас із вами. Життя кожного атлета – реальна історія про поразки, переживання і перемоги – у першу чергу над самими собою. Мені здається, що саме такі приклади можуть дати поштовх кожному з нас розвиватися, не зупинятися на досягнутому і долати невдачі.

Халати у кадрі – це метафора? Бо одяг – це певний бар’єр, за яким людина ховається, а у студії вони ніби переступають через нього і стають більш відкритими?

Я була готова до відмови гостей перевдягатися у халати, але ще жодного разу ніхто не сказав: "Ні, я цього не робитиму!" Навпаки, всі спортсмени говорили, що це дуже незвично і круто. Можливо, у подальшому будуть відмови. Тим більше, що перевдягання у халати чудово відображає гасло нашої програми: "Роздягнемо український спорт". Звісно, це метафора і ніхто насправді роздягатися не буде. Наша територія – це відверті розмови, тому саме у нас ви зможете почути від зірок спорту те, чого не почуєте більше ніде. Це я вам обіцяю.

Який формат для спортивної "Роздягалки" ви обрали?

Кожен випуск "Роздягалки" – це інтерв’ю з відомим спортсменом, але не в класичному його розумінні. Нам було дуже складно визначитися із роллю ведучої у цій програмі, бо я близько знайома і товаришую майже з усіма відомими українськими атлетами. Треба було знайти ідеальний баланс – щоб не вийшов такий собі "міжсобойчик", в якому глядач відчуває себе зайвим, і щоб спілкування у кадрі не було надто академічним. Це будуть розмови і про буденні й побутові речі, і про спорт, про який говоритимемо дуже зрозумілою мовою. Ми намагаємось зробити так, щоб навіть тим глядачам, які не стежать за перебігом чемпіонатів з тенісу, плавання, фехтування чи карате, було цікаво.

Чим дивуватимете глядачів?

Запитання, які ми готуємо для кожного гостя дуже зрідка лунають на телебаченні: спортсменів завжди питають про одні й ті самі речі: коли почали займатись спортом, кому присвячуєте медаль, чого вам не вистачило для бажаної перемоги тощо. У "Роздягалці" ми говоритимемо про речі, які зазвичай лишаються за кадром: скільки заробляють спортсмени і скільки вони витрачають, про особисті переживання під час виступів, забобони, ритуали, особливі секрети, без аналізу помилок та "розбору польотів". От, наприклад, під час інтерв’ю з українським дзюдоїстом Георгієм Занатраєю, ми випадково дізналися, що напередодні Чемпіонату світу-2017 з дзюдо, який проходив у Будапешті (Угорщина), у нього сталась особиста трагедія. Я запитала, чи може це бути фактором, який вплинув на те, що Георгій став п’ятим (Георгій Зантарая програв поєдинок за бронзову медаль японцю Хіфумі Абе, – ред.). Він відповів: "Ні, це не виправдання. Я програв, тому що програв", – і це багато що каже про спортсмена і особистість, примушує подивитись на нього інакше.

Ви говорите, що товаришуєте із багатьма спортсменами. Це допомагає чи заважає вам, як ведучій?

Мені це допомагає. Я теж спочатку думала, що буду дуже зашорена – бо як зробити спорт доступним людям, якщо ти в ньому дуже добре розбираєшся. Але журналістка в мені взяла гору. Наша сценарна група розробляє запитання таким чином, що, по-перше, ми відштовхуємося від моїх знань про гостей і про спорт, а, по-друге, всі питання намагаємось пропрацьовувати – аналізуємо інтерв’ю спортсменів, тощо. І, що приємно, наша робота не минає непоміченою: таке спілкування цікаве й самим спорсменам: Оля Харлан після запису програми звернулася до мене зі словами: "Дашо, от якби всі інтерв’ю проходили в халатах! Мені так сподобалось! Я не знала, що саме ти мене запитаєш у наступну мить…" Це дуже цінне для нас, як для команди нового проекту.

Зазвичай спортсменів запрошують на ефіри після їхнього чергового виступу на змаганнях, наприклад, після Олімпіади, чемпіонату світу або чемпіонату Європи. Ви робитимете так само?

Звісно, у нас є певні критерії і графік актуальних подій, але у нас немає цієї гарячки – хтось зі спортсменів щось виграв, і ми терміново тягнемо його до студії. "Роздягалка" – це не хроніки і не новини. Кожну з наших програм можна буде увімкнути через рік та з цікавістю передивитися.

Ви помічали, що українці мають погану звичку підтримувати своїх спортсменів і національні збірні лише коли ті виграють? А коли трапляється невдача, то спортсмени одразу стають поганими…

Є таке. Але у світі розуміють, що спортсмени – звичайні люди й вони також роблять помилки і програють, але від того не стають гіршими, а навпаки – ще кращими. Через призму їхніх біографій та історій злетів і падінь кожен глядач може поглянути на себе самого й по-новому подивитись на свої невдачі чи перемоги. Наші атлети – це чудовий приклад того, як люди долають труднощі і йдуть далі, саме цієї сили волі та віри в себе зараз бракує пересічному українцю. Ми сподіваємось, що наша програма надихатиме мільйони глядачів Суспільного. Як би банально це не звучало, але реально важливо не те, скільки разів ти впав, а скільки разів піднявся. Оце і є спорт. Всі наші спортсмени падали не один, не два, не вісім, а тисячі разів і завжди знаходили у собі сили піднятися й рухатися далі.

Чому, на вашу думку, необхідно розповідати життєві історії спортсменів?

За допомогою такого проекту як "Роздягалка" ми хочемо донести, що життя спортсменів не менш цікаве, ніж життя зірок шоу-бізнесу, – воно драматичне та яскраве. Я не хочу нікого образити, але мені здається, що шоу-бізнес надто переоцінений. Хтось щось написав, хтось щось заспівав, це пішло в маси, і ти на кожному кроці чуєш ім’я цього виконавця і він стає впізнаваним. А коли підходиш до людини і питаєш, чи знає вона, хто така Оля Харлан, зазвичай на тебе дивляться із подивом. Це прикро. Бо, ти дійсно розумієш справжню вартість медалей, за що спортсмени отримують гроші, скільки здоров’я вони кладуть за свої перемоги. Це настільки сильні вольові люди, що з них хочеться брати приклад. Окрім спорту, вони живуть повноцінним життям – у них є родини, хобі, інші професії – і вони все встигають, хоча мають ті самі 24 години на добу. Цими людьми просто неможливо не захоплюватися! Спортсмени не вчать жити, а своїм прикладом показують – кожен з нас може більше. Так, ти не завжди виграєш, але зробиш висновки, встанеш і підеш далі. Бо сьогоднішня поразка – це твоя завтрашня перемога.

Автор: Ганна Соловйова
Фото: Володимир Шевчук

Читайте також: