1975 рік. Між капіталістичними країнами та Радянським Союзом готується до підписання новітня, досі не бачена угода. 1 серпня у столиці Фінляндії Гельсінкі між Радянським Союзом, 33-ма країнами Європи, а також Сполученими Штатами Америки та Канадою підписується прикінцевий Акт наради з безпеки та співробітництва у Європі. Документом передбачено співпрацю між державами, що підписали цей акт – в економічній, військовій та гуманітарній сферах.
Угоду підписано. І саме наявність у цьому документі однієї знакової позиції великою мірою визначатиме майбутній шлях занепаду Радянського союзу. Отож, СРСР погоджується на таку умову: кожна з країн, яка брала участь у нараді в Гельсінкі, зобов’язана надрукувати у себе гуманітарну частину угоди. Уперше за весь період існування Радянського Союзу в газеті "Известия" була надрукована Декларація прав людини і сам Акт.
А далі розгортається масштабна небачена досі ідеологічна боротьба. Активізується дисидентський рух… 7 липня 1988 року у Львові проголошується створення Української Гельсінської спілки. Спілка декларує, що захищатиме національні права – права націй на самовизначення. Спілка вимагає негайного конституційного визнання статусу української мови як державної.
Демократичні процеси не зупинити. У вир мітингової боротьби стають тисячі, мільйони людей, які ратують за побудову Незалежної Української Держави.
