29 грудня 2019-го, відбувся обмін полонених із самопроголошеними «ЛНР» та «ДНР». Серед українців, що повернулися додому, були журналіст Станіслав Асєєв, танкіст Богдан Пантюшенко, правозахисник Андрій Яровий. Чотирма місяцями раніше, 7 вересня, з російських колоній звільнили кримчан Олега Сенцова та Олександра Кольченка. Ми поговорили з колишніми бранцями про те, яким був їхній перший рік волі.
«Цей фільм наочно демонструє, що жалітися на 2020 не дуже нормально, адже серед нас є люди, для яких рік не був найгіршим у їхньому житті. Для кількох наших героїв 2020-ий став роком адаптації до нового життя. І ця адаптація ще триває», — говорить авторка фільму Олена Зашко.
У порівнянні із попередніми роками незаконного ув’язнення, 2020-тий був для героїв фільму чудовим. Сашко Кольченко завів собаку, Стас Асєєв написав книгу, Олег Сенцов зняв кіно, а Андрій Яровий з радістю допомагає наркозалежним людям. Кожен із них по-своєму адаптується до свободи, потроху повертаючись до нормального життя і переосмислюючи тяжкий досвід неволі, катувань, принижень. На цьому тлі ані пандемія, ані локдаун не скидаються на суттєві негаразди: вони радіють всьому, що відбувається з ними після звільнення, і дивляться на проблеми оптимістично.
«Фактично для кожного із цих персонажів 2020 був роком випробувань — з боку соціуму, держави. Саме тому нам було цікаво поговорити з нашими героями про ці випробування. Ми хотіли розказати про чотирьох людей, що цього року дістали волю, видавали книжки, знімали фільми й точно не сприймали цей рік як найгірший в житті. Навіть найдраматичніші ситуації мають свою градацію», — говорить режисерка фільму Анна Єресько.
Про те, як прожили свій перший рік волі колишні політв’язні – в документальній стрічці Суспільного «Непоганий рік».
