Фільм «Мій прапор» – це історії трьох мешканців Донбасу, які під час окупації регіону 2014 року залишилися вірними Україні й національному стягові.
Авторка фільму Євгенія Подобна розповіла, що команда мала на меті показати справжніх мешканців Донбасу.
«Коли ти бачиш неймовірну хвилю хейту до місцевих, коли кажуть, що Донецьк сам кликав окупантів і не протистояв їм — маємо показувати правду. Люди на Донбасі — не зрадники, і в той складний період багато хто не побоявся показати свою проукраїнську позицію, хоч це загрожувало полоном та навіть смертю. Тому про цих людей потрібно розповідати», — коментує Євгенія Подобна.
2014 року в Донецьку бойовики напали на волонтерку Ангеліну Шостак: побили її чоловіка й понівечили автівку за український прапорець і жовто-блакитну стрічку на дзеркалі. Після цього подружжя стало волонтерами. За весь час війни Ангеліна пошила понад 600 українських прапорів для воїнів, медиків та волонтерів.
Під час окупації Дружківки місцевий мешканець, пенсіонер Анатолій Водолазький вийшов на центральний майдан до пам’ятника Леніну з прапором України. Тоді бойовики викрали його й побили, і лише дивом чоловік залишився живим. Завдяки випадковому відео, яке потрапило до мережі, суспільство дізналося про вчинок Анатолія.
16-річного футболіста краматорського клубу Степана Чубенка затримали в Донецьку за жовто-блакитну стрічку. Кілька днів хлопця катували, а потім розстріляли. Його мати, Сталіна Чубенко, розкаже справжню історію сина.
