Валюта суспільного мовника – довіра

У Сполучених Штатах Америки поточна система суспільного мовлення почала формуватися майже 50 років тому, коли у 1967 році було засновано Корпорацію суспільного мовлення (CPB). Сьогодні ця система охоплює понад 98% населення США, надаючи безкоштовне програмне наповнення та послуги. Суспільні медіа створюють та розповсюджують програми для та про всіх американців найрізноманітнішого походження, а також надають послуги, що сприяють діалогу між американцями та станціями, які їх обслуговують. Окрім надання безкоштовного високоякісного освітнього програмного наповнення для дітей, мистецьких програм, новин, програм про громадсько-політичні справи, суспільні медіастанції забезпечують послуги оповіщення у випадку надзвичайних ситуацій.

Роль Корпорації суспільного мовлення у суспільних медіа полягає у захисті станцій від політичного впливу та наданні урядової підтримки у спосіб, який не обмежує можливість станції працювати незалежно. На даний час понад 1 041 місцева радіостанція та 365 місцевих телевізійних станцій отримують підтримку від CPB. CPB також фінансує виробників програмного наповнення, однак не може його розповсюджувати чи транслювати.

Структура суспільного мовлення Сполучених штатів Америки кардинально відрізняється від тієї, яку планують запровадити в Україні. Зокрема це пов’язано з тим, що у США немає загальнонаціональних телеканалів, а власний суспільний мовник може мати державний університет чи шкільна рада директорів. Що стосується фінансування, то частину коштів суспільним мовникам надає уряд, частина грошей – це внески громадян. На суспільному США взагалі не показують реклами, самі станції – надзвичайно популярні у суспільстві, а за спробу вплинути на діяльність мовника можна "загриміти" до суду.

Як функціонує суспільне у Сполучених Штатах, який контент обирає, звідки бере гроші й чому активно співпрацює з інтернет-аудиторією – в інтерв’ю UΛ:Першому розповів генеральний директор суспільного мовника штату Орегон (ОРВ*) Стів Бейс.

Стіве, у США немає єдиного суспільного мовника – лише регіональні. Яка система їхнього управління?

Єдиної моделі управління у Штатах немає – їх багато. У моєму випадку, у штаті Орегон, мережа об’єднує 17 радіостанцій і 5 телеканалів. Ми – незалежна, неприбуткова організація, яка хоч і отримує певне фінансування від держави, але жодним чином не контролюється нею. В інших штатах суспільні мовники можуть підпорядковуватися державним університетам, урядовим органам, є радіостанції, які підпорядковані шкільній раді директорів. Абсолютно різні підходи і різні ситуації, але у переважній більшості телевізійні канали – це неурядові організації, а радіостанції – дуже часто ліцензовані університетами.

А в Україні, до прикладу,функціонуватиме низка регіональних суспільних мовників, але за їхньою діяльністю стежитиме один орган – Наглядова рада…

У цьому й полягає головна відмінність систем суспільного мовлення в США й Україні. У вашій країні є загальнонаціональні телеканали, підпорядковані Наглядовій раді, і регіональні мовники, які підпорядковуватимуться тому ж наглядовому органу. У США ж загальнонаціональних каналів немає взагалі – лише місцеві, які співпрацюють, аби надати людям суспільне мовлення. Усі вони контролюються місцевими організаціями, які розташовані на тій території, де працює мовник. Тобто суспільне мовлення у Сполучених Штатах забезпечують сотні незалежних організацій, які працюють разом, але окремі від уряду.

Тобто єдиного наглядового органу, який стежить за роботою всіх станцій, немає?

Ні. У США немає єдиної організації яка керує діяльністю суспільних мовників. У нас є організація, яка називається Corporation for Public Broadcasting (Корпорація суспільного мовлення), яка надає кошти суспільним мовникам, але діяльність не контролює. Є телевізійна організація під назвою PBS (Public Broadcasting Service – Служба суспільного мовлення) і радіомережа NPR (National Public Radio – Національне суспільне радіо), але ними володіють і керують організації на кшталт моєї. Ми обираємо раду, обираємо політику, яка приносить користь суспільним ЗМІ. Тобто, модель побудована на місцевому управлінні.

Які функції виконує PBS?

PBS займається розповсюдженням і комісуванням програм, але вони не можуть виробляти власний продукт і володіти чи управляти телеканалами та радіостанціями.

Чи дуже відрізняються моделі, за якими організоване суспільне мовлення у кожному штаті?

Підхід до організації роботи різних мовників має багато спільного. Якщо в Україні, наприклад, київський і харківський суспільні мовники дуже сильно відрізняються один від одного, то у США є лише дві відмінності. Є штати, де багато великих міст, в яких проживає багато людей і там велика кількість телеканалів, а є штати, які населені не дуже щільно, і там може бути лише один суспільний мовник, який покриває увесь штат і зазвичай підпорядковується урядові штату. Але система роботи у всіх суспільних мовників схожа, і якщо ви в різних штатах увімкнете канал суспільного мовника, то за програмним наповненням, незважаючи на те, чи в Орегоні ви перебуваєте, чи у Нью-Йорку, одразу зрозумієте, що дивитесь мовник PBS.

Розкажіть детальніше про систему фінансування суспільних мовників.

Схема фінансування загалом така: уряд виділяє певну суму грошей. На даний момент – це десь 445 млн. доларів на рік. Гроші виділяються Конгресом США за певною формулою. Це своєрідна формула успішності: залежно від того, наскільки успішний мовник в отриманні грошей і внесків з альтернативних джерел – тим більше грошей цьому мовнику виділяє Конгрес. Така собі система заохочення пошуку фінансування з інших джерел. Велика кількість коштів надходить від людей, які добровільно жертвують гроші. Хтось віддає 5-10 доларів, хтось – мільйон або більше. Так люди висловлюють свою оцінку діяльності суспільного мовника, показують, наскільки вони вважають його потрібним суспільству.

А ті, хто фінансує на 1 млн. доларів, може якось впливати на контент? Наприклад, якийсь конгресмен вносить доброчинний внесок 5 млн. доларів. Чи є в нього шанс якось вплинути на зміст якоїсь програми чи вибір проекту для мовника?

Ні, у нас є певні практики і процедури, які передбачають уникнення таких ситуацій. Коли ми шукаємо людей, готових зробити добровільний внесок, то, в першу чергу, зацікавлені у тих людях, які хочуть у такий спосіб підкреслити цінність для себе роботи суспільного мовника, його освітньої функції, роботи для меншин тощо. Якщо гроші надходять від політиків або осіб, які переслідують особисті інтереси, є прописані процедури і правила, як зробити так, щоб відмовитися від цих грошей і уникнути впливу. Це гарантує нам довіру людей, бо ви подаємо лише достовірну і об’єктивну інформацію.

Тобто ви можете відмовити людині і не взяти грошей, щоб не виникало думок, що хтось має вплив на мовник? Наприклад, політики…

Ми беремо гроші від федерального уряду, в якому також працюють політики, але відмовляємося від будь-якої політичної реклами. А ще не приймаємо коштів, які мають суперечливе походження. Суспільному мовнику не заборонено брати гроші від приватних осіб, навіть якщо вони є політиками. У мене є один знайомий член Конгресу, який нас дуже щиро підтримує, але він ніколи не просив мене зробити щось, що стосувалося б його передвиборної кампанії або політичної діяльності. Він вірить, що суспільне мовлення у США важливе для громадян – завдяки мовнику люди завжди поінформовані про актуальні проблеми.

А чи може уряд якось впливати на суспільний мовник? Наприклад, шантажуючи, що не дасть певної кількості грошей, якщо мовник зробить щось не так?

Політики завжди залишаються політиками, незважаючи на те, працюють вони у США чи в Україні. Іноді вони створюють ситуації, щоб заохотити мовника щось зробити чи навпаки – відмовити від певних дій. Але такий підхід неправильний. Розкажу один приклад: мер Портленда хотів заборонити показ президентських дебатів за участю республіканців на одному зі суспільних телеканалів. І погрожував його закрити, якщо ми не замовкнемо. Я нагадав йому положення Конституції, яке забороняє урядові обмежувати свободу преси і сказав, що за потреби я викличу його до суду, щоб він перестав робити незаконні речі. У тих небагатьох випадках, коли таке відбуваються, представники ЗМІ звертають на ці дії увагу громадськості, і вже суспільна думка дає можливість із цим боротися, а мовники можуть себе захистити. Але подібні зазіхання відбуваються дуже рідко.

Наскільки популярні суспільні мовники у США? Чи істотно відрізняється їхній рейтинг від рейтингу комерційних телеканалів чи радіостанцій?

На телебаченні на сьогоднішній день телеканали нашої мережі посідають 4-6 місце за популярністю серед найбільш рейтингових. Що стосується радіо, то конкретно наша радіостанція у Портленді – перша, а іноді друга за кількістю слухачів. Але наш прибуток не залежить від кількості споживачів контенту, для нас найважливіший показник – це лояльність аудиторії. Для нас важливіше те, як часто люди нас слухають, дивляться, використовують і довіряють. Довіра – це наша валюта: якщо немає довіри – ми нічого не можемо робити.

Якому контенту віддають перевагу суспільні мовники?

На телебаченні у нас багато дитячих програм, які показуються протягом усього дня. Є годинна програма новин, яка йде увечері. У прайм-таймі в ефірі – різні документальні стрічки, історичні програми, передачі про мистецтво, розважальні проекти для широкої аудиторії. На радіо домінантний формат – це новини та інформаційні програми про поточні події. Тобто розмовних передач набагато більше, ніж музики.

Чи є на суспільних мовниках у США реклама?

У нас немає реклами. Нам це заборонено. У нас є спонсорство, яке схоже на рекламу, але має багато відмінностей. Наприклад, компанії не можуть говорити про ціни, не можна порівнювати свої продукти з продуктами інших компаній тощо.

Наскільки тісно суспільні теле- і радіомовники у Штатах взаємодіють з інтернет-аудиторією?

Працювати з інтернет-аудиторією конче необхідно. Треба розуміти, що якщо ви ігноруватимете інтернет, то втратите велику кількість аудиторії у майбутньому. Потрібно пробувати різні підходи, дивитися, що працює, а що – ні. Ми транслюємо в інтернеті свої теле- і радіопередачі, іноді просто ретранслюємо контент суспільного мовника у мережі, іноді створюємо контент безпосередньо для інтернету і цифрових медіа. Вам необхідно робити усі ці речі, щоб з’ясувати, як утримати аудиторію у майбутньому. На мою думку, одного дня інтернет стане єдиним каналом, через який ми поширюватимемо контент. Скоріше за все, це станеться не скоро, але є такий тренд, усе рухається в цьому напрямку.

*ОРВ – це неприбуткова корпорація штату Орегон, яка служить первинним джерелом новин, інформації та культури, що розповсюджуються за допомогою радіо та телебачення, а також за допомогою цифрових та соціальних медіа. Для збереження непорушності своїх некомерційних навчально-просвітницьких ліцензій та довіри слухачів, глядачів, донорів та спільноти ОРВ повинна управляти власними станціями відповідно до усього застосовного законодавства, включаючи правила, видані Федеральною комісією з комунікацій (FCC), та у спосіб, який утверджує надію, покладену громадськістю на ОРВ. Рада директорів ОРВ, Правління та Громадська консультаційна рада відіграють важливу, окрему та особливу роль у забезпеченні дотримання застосовних норм та формулюванні, втіленні та оцінці програмної політики ОРВ.