Якість і розмаїття контенту – головний виклик суспільного мовника

Контент суспільного мовника – це найперше, по чому аудиторія бачить зміни. І саме контент є головним результатом, якого потребує від мовника суспільство. Програмному наповненню українського суспільного було присвячено круглий стіл "Контент суспільного мовника: очікування і вимоги", що відбувся 27 жовтня в Укрінформі.

Про законодавство й інші юридичні аспекти, фінансування, структуру тощо йшлося на попередніх заходах. Цей же круглий стіл, участь у якому взяли представники Держкомтелерадіо, філій НТКУ, Центральної дирекції "Українське радіо", члени Наглядової ради НСТУ, представники громадських організацій, журналісти, медіаюристи, був присвячений цілковито контенту.

"Я рада, що ми підійшли до теми контенту, – зауважила у вступному слові виконавча директорка громадської організації "Детектор медіа" Діана Дуцик. – І нам, говорячи про контент, важливо пам’ятати про дві речі – якість і цінності. З якістю, як на мене, трохи простіше, бо можна навчити, провести тренінги, докласти зусиль і підняти рівень роботи працівників. А ось із цінностями є трохи більше складнощів. Ми зараз багато їздимо регіонами, і я побачила – нікого не хочу образити, це моє особисте враження – що у нас збереглася радянська ментальність. І вона глибоко вкорінена. Мені здається, що її сьогодні буде найскладніше викорінити з системи суспільного мовника, але це потрібно робити для того, щоб він став сучасним, якісним і таким, який не просто конкуруватиме з комерційними каналами, а демонструватиме знак якості на медійному ринку України".

Два головні виклики, що виникнуть зі створенням суспільного, бачить голова Державного комітету телебачення і радіомовлення України Олег Наливайко. Він сказав, що після офіційної появи мовника вже не буде ефекту новизни, бо бренд було презентовано у квітні 2015 року. І зазначив, що треба пам’ятати: за пультами, мікрофонами й камерами стоятимуть ті самі люди.

Також голова Держкому наголосив на тому, що він проти створення єдиного чародійного телевізійного каналу ціною втрати регіональних мовників. "Найближчим часом нам не вдасться цей проект – навіть якщо хтось його хоче здійснити – зробити однин сильний мовник ціною регіональних. Тому нам треба використати можливості регіональних мовників, і в першу чергу це довіра до них", – сказав пан Наливайко.

Свою позицію щодо того, як мовник має використовувати можливості регіональних філій, запропонував виконавчий директор Сумської філії НТКУ Микола Чернотицький. Він зазначив, що серед філій можна проводити внутрішній конкурс на фінансування програм. Це, на його думку, підвищить ініціативність філій. "Було б добре відійти від того способу фінансування, який існує зараз. Новий спосіб бачу як внутрішній конкурс серед філій, команд і проектів. Кожна філія, якщо вона претендує на якийсь проект, отримує фінансування. Якщо проект вдалий, він продовжується. Це стане поштовхом до того, що філії на місцях проявлятимуть ініціативу й розвиватимуться, і фінансування не залежатиме просто від кількості людей, які працюють", – сказав очільник UΛ:Суми.

Понад два роки тому, коли реформа суспільного зрушила з мертвої точки, команда UΛ:Перший (тоді ще – Першого Національного) вирішила: поки йде процес реформування, працюємо як суспільне за цінностями і критеріями, не дивлячись на те, що формально телеканал іще державний. Що це означало з точки зору контенту, розповіла заступниця генерального директора НТКУ Дар’я Юровська: "По-перше – це незалежність інформаційної політики, тобто велика китайська стіна між редакціями та менеджментом, по-друге – відсутність джинси у будь-яких програмах, по-третє – відмова від будь-якого платного контенту. Якщо хтось може не знає, державне мовлення мало таку послугу і досі має, це називається "предоставление услуг трансляции", тобто можна взяти гроші за надання ефіру, не підписуючи цю програму ні як рекламу, ні як будь-що інше. Ми відмовилися від цього, бо з нашої точки зору це було не для суспільного мовлення: для цінностей і критеріїв, з якими працює суспільний мовник, це було неможливо".

Також Дар’я Юровська наголосила, що за ці два з половиною роки в ефірі не було токсичного контенту: "Тобто він десь програвав у телевізійній якості, але не був токсичним. А значна частина його мала ще й додану вартість для глядача. Була забезпечена незалежність редакцій. І пізнання, що є однією з цінностей суспільного мовлення, теж було одним із тих критеріїв, за яким обирали контент. Ми показали, що два з половиною роки можна існувати у важких умовах. Бо важкі умови не є приводом іти на компроміси в тій цінності, яка є ключовою для суспільного мовника в будь-якій країні. Це – незалежність".

Євген Глібовицький, співзасновник аналітичного центру Pro.mova вважає, що команда, яка зараз займається управлінням того, що стане суспільним мовленням, по суті дуже сильно обмежила себе тим, що від самого початку зорієнтувалася на нові стандарти. Хоча могла здобувати успіх більш популістськими методами. "Вони пішли шляхом, який є чеснішим, зазначив Євген, – але тепер це дозволяє значній частині опонентів реформи маніпулювати, висловлюючи свої протести з аргументами на кшталт того, що Перший скотився з такого пункту рейтингу на такий тощо. Хочу ще раз нагадати – суспільне мовлення не є про рейтинги, суспільне мовлення є про якість".

Та крім якості учасники круглого столу неодноразово наголошували на розмаїтті контенту суспільного. У нас дуже розмаїте суспільство, й мало яка країна Європи має таку величезну кількість населення, настільки строкату за культурними й мовними орієнтаціями й розкидану на такій величезній території. Нашому суспільству важко усвідомити себе у цій строкатості. А свою силу воно може проявляти якраз у тому, що озвучує інтереси різних груп. І це робить або суспільний мовник, або не робить ніхто.

"Суспільний мовник може і має дозволити собі більше розмаїття контенту, ніж будь-який інший, адересно враховуючи невеличкі аудиторії, до яких жоден комерційний мовник не буде достукуватися, – сказав під час круглого столу Олексій Панич, член Наглядової ради Публічного акціонерного товариства "Національна суспільна телерадіокомпанія України" (далі – ПАТ "НСТУ). – Тож коли ми говоримо про рейтинги, це виглядає як середня температура у лікарні, якщо не перейти на цілком зрозуміле поняття рейтингу адресної аудиторії. Неможливо замірювати рейтинг по країні, роблячи програму для національних меншин або програму релігійної тематики. Такі адресні, секторні проекти треба вимірювати соціологічними методами. Оце буде реальний показник, працює програма чи не працює".

Покривати більшу аудиторію можна не тільки тематично, а й за допомогою конвергентності – впевнений юрист Інституту Медіа Права Ігор Розкладай. "Дуже важливо дивитися й на інтернет, – наголосив він. – Важливо, щоб навіть той класичний продукт, який виробляється радіо і телебаченням, не лише йшов у прямому ефірі. Важливо пам’ятати, що є люди, які фізично не можуть щось послухати чи подивитися об 11 ранку, і важливо, щоб вони могли прийти ввечері і послухати це в інтернеті. Дуже важливо, щоб увесь контент, який продукується, дублювався у різних технологіях. Ця конвергентність шалено важлива. Це важче помітити у рейтинговому розрізі, але так у довгостроковій перспективі можна покрити більшу аудиторію".

Саме новий контент в ефірі й на платформах суспільного й стане тим маркером, за яким глядачі зрозуміють, що реформа відбувається. Для них неважливі юридичні чи інші аспекти, а ось коли вони побачать чи почують нове в ефірі, це буде для людей найкращим показником змін.