Щотижня в будні на каналі UA: ПЕРШИЙ в ефір виходить програма «Спорт», яку НОК України визнав найкращою циклічною спортивною програмою 2019 року. Ведуча та заслужена журналістка України Юлія Пазенко відкрила завісу спортивної редакції Суспільного.
Чим відрізняється програма «Спорт» від інших спортивних програм?
— Спортивних програм на українському телебаченні, на жаль, не так багато. Аби вирізнятися — треба просто бути! Але ми не спочиваємо на лаврах. Мабуть, відрізняємося тим, що в нас багато ексклюзиву. За довгі роки роботи напрацювали контакти з багатьма спортсменами. Наприклад, на Олімпіаді в Ріо 2016 року нас не було, але самі спортсмени йшли нам назустріч — знімали на телефон відео на змаганнях і записували власні коментарі. Тому в ефір потрапило багато унікальних матеріалів.
Як подаєте інформацію?
— Ми намагаємося охоплювати всі види спорту. Нині якщо даєш інформацію про Усика, то ти одразу в топі. Але хтось має розповідати й про бадмінтон. Звісно, ти не будеш суперрейтинговим, але цей вид спорту існує, і ми маємо про нього говорити. Щотижня хтось із редакторів витрачає три-чотири години, аби знайти цікаву інформацію про різні змагання, які залишаються поза увагою інших медіа. Важливо давати новину не тільки тоді, коли її вже хтось опублікував, а бути першим, аби вже інші посилалися на тебе.
У спортивній журналістиці ви вже давно. Коли зрозуміли, що хочете стати ведучою?
— Я працювала й журналісткою, і редакторкою, але завжди хотіла опинитися перед камерою. Коли вперше стала в кадр — у мене в прямому сенсі тремтіли коліна. Може, я просто надто емоційна, але тоді попередні десять років роботи наче зникли. Відтоді минуло майже шість років, і за цей час я багато чого навчилася.
Ваш чоловік Андрій Столярчук — відомий спортивний коментатор. Це якось вплинуло на рішення пов’язати життя зі спортивною журналістикою?
— Ми з Андрієм уже двадцять років разом — познайомилися на першому курсі Інституту журналістики й зійшлися саме на ґрунті захоплення спортом та бажанні стати спортивними журналістами. Ми завжди підтримували, допомагали й мотивували одне одного. І нині кожен із нас робить улюблену справу та досягнув певних висот.
Якою намагаєтеся бути в ефірі?
— Мені подобається, коли одна інформація плавно перетікає в іншу. Так створюються не просто окремі сюжети, а цілісна композиція. Підводки зазвичай мені пишуть журналісти, але я намагаюся додавати свої родзинки. Я завжди за те, аби людина робила свою справу. Ти можеш мати чудовий вигляд у кадрі, красивий голос, але якщо ти не розумієш, про що йдеться — перетворюєшся на звичайного диктора, який просто начитує матеріал.
Досі нервуєте перед ефірами?
— Іноді буває. Прямий ефір — непередбачувана річ. Траплялося, що падали камери або вилітав суфлер. Але це не проблема, коли немає суфлера, оскільки я розумію, що говорю та для чого це роблю. До того ж моя робота починається ще задовго до прямого ефіру. Увесь день ти варишся в інформаційному просторі. Це наче страва, яку готує вся наша команда, а ввечері я подаю її в прямому ефірі.
Якою, на ваш погляд, має бути професійна ведуча?
— Ти маєш не просто любити спорт — жити ним. Навіть якщо ти вихідна, навіть якщо ти у відпустці — твій ранок починається з перегляду новин. Кожна людина має горіти й жити тим, що вона робить. Робота, де ти просто отримуєш гроші — не для мене. Коли ти вранці прокидаєшся й усміхаєшся від самої думки про те, що тобі треба йти на роботу, а ввечері з усмішкою йдеш додому — ти точно знайшла свою справу. На жаль, у нашій країні багато людей працюють тільки через гроші або престиж й особливо не переймаються тим, що вони роблять.
Працюючи на Суспільному, які найважливіші цінності виокремлюєте для себе?
— На Суспільному ми абсолютно вільні у виборі тем. Нам ніхто нічого не нав’язує, і це правильно. Завжди намагаємося бути об’єктивними й доступними для всіх глядачів. Крім того, одне з головних завдань Суспільного мовника, як на мене, — об’єднувати суспільство. Спорт робить це повсякчас. Узяти хоча б трансляції біатлону на нашому каналі — вони збирають усю країну біля екрана, щоб уболівати за наших спортсменів, радіти їхнім перемогам і пишатися тим, що ми — єдина й сильна нація! Тому я руками, головою і серцем за те, аби спорту на нашому ТБ було якомога більше!
Та й у нашій спортивній редакції ми всі — як сім’я. Ти знаєш, що на роботі тебе завжди підтримають. Якщо ти раптом спіткнувся — тобі обов’язково подадуть руку. Ми як мушкетери: «Один за всіх, і всі за одного». У нашій роботі це дуже важливо.
Як ведуча спортивної програми маєте власних кумирів?
— Мені подобаються люди, які зробили себе самі. Кріштіану Роналду не мав величезного таланту, але багато працював і став тим, ким він є тепер. Також подобаються спортсмени з непростими характерами, наприклад Златан Ібрагімович. Ну й звісно, нині багато молодих українських талантів — легкоатлетки Ярослава Магучіх, Юлія Левченко, які гідно представляють нашу країну на світовій арені. Дуже непросто досягати вершин, особливо коли ти народився не в Києві, а в маленькому містечку чи селищі. Є люди, які досягли високих результатів, а потім утратили голову. Певно, бути собою після успіху не менш важливо, ніж досягти його.
Нагадаємо, програма «Спорт» виходить щобудня о 21:30 на суспільному телеканалі UA: ПЕРШИЙ.
Фотографувала Анастасія Мантач
Читайте також:
