Восени 1942 року на Волзі в районі Сталінграда почалася одна з найбільших битв Другої світової війни. Під час наступу радянської армії 19-23 листопада в оточенні опинилося 330-тисячне німецьке угруповання. 2 лютого 1943 фашистські війська капітулювали. У той час перемога під Сталінградом відкрила можливість для наступу радянських військ в Україні.
До річниці початку Сталінградської битви Перший Національний показав фільм "Звичайний фашизм" відомого радянського режисера Михайла Ромма, в якому на основі документальних матеріалів викривається нелюдська сутність фашизму.
"Показуючи вам нашу стрічку, ми, зрозуміло, не розраховували висвітлити всі форми такого явища, як фашизм. Це неможливо в межах однієї стрічки. Це неможливо хоча б тому, що багато чого, дуже важливого, не залишило жодних слідів на плівці. Не було знято. З величезної кількості матеріалу ми відібрали те, що здалося нам найбільш разючим, що дає нам можливість разом з вами поміркувати...", – так сказав про свою стрічку режисер Михайло Ромм.
У часи, коли фашизм, здавалося б, відійшов у небуття, Ромм вважає за потрібне зробити стрічку про природу виникнення нацизму і про те, яку ціну довелося заплатити за цей "винахід" ідеологів Третього Рейху. У фільмі використано трофейні хронікальні матеріали з кіноархівів міністерства пропаганди фашистської Німеччини та особистого фотоархіву Гітлера, а також аматорські знімки есесівців.
"Мене багато хто питав, чому я взявся за цю картину і чому я зробив її на документальному матеріалі, а не з акторами. Я зробив її на документальному матеріалі для того, щоб ніхто не зміг звинуватити мене у вимислі. Документи іноді кричать сильніше, ніж найкращий актор", – згадує Михайло Ромм.
Кінофільм Ромма — один з видатних публіцистичних документальних фільмів радянської епохи.
Вадим Абдрашитов у своєму інтерв’ю згадує "Звичайний фашизм" як фільм, що підштовхнув його до створення кіно. Він, зокрема, зауважує, що цей фільм розкриває сутність не лише нацистського режиму, але і тоталітарних режимів загалом, демонструє принципи роботи тоталітарної пропаганди, моделі поведінки натовпу, проголошує гуманістичні ідеї.
Фільм здобув приз "Золотий голуб" і приз кінокритиків на VIII Міжнародному кінофестивалі документальних фільмів у Лейпцигу (1965).
Читайте також:
