Любов Добровольська: "Якщо тебе обирають ведучою, це означає, що тобі довіряють і потрібно виправдати цю довіру"
Перший Національний відкриває нові обличчя. Віднедавна, ведучою вечірніх новин о 18:20 та програми "Підсумки дня" о 21:00 стала Любов Добровольська.
Любо, Ви вже місяць працюєте ведучою на Першому Національному, які враження від роботи?
Те, що я працюю на Першому Національному, - це шанс, на який я сподівалася багато років.
Дякуючи дружньому колективу, до багатьох речей вдалося звикнути дуже швидко: великий обсяг інформації, робота у прямому ефірі. Звісно, психоемоційний момент інколи підводив і навіть були хвилини, коли хотілося повернутися додому. Але я собі завжди кажу: "Любо, рано здаєшся, дай собі час". От і цього разу, коли виникали труднощі, просто як мантру повторювала ці слова :)
Практично після перших тижнів моєї роботи на Першому, з ведучими приїхав працювати один із ведучих французького телеканалу Томас Місракі. Багато його практичних занять дуже допомогли мені впевненіше почуватися в кадрі, дещо по-іншому ставитися до подачі інформації. Тому мені видається, я дуже активно включилася в роботу на Першому і сподіваюся нарощувати темпи.
Як Ви потрапили на роботу до Першого Національного?
Я працювала на Чернівецькому телебаченні ведучою підсумкового випуску "Теми дня". Коли дізналася, що Перший Національний шукає нові обличчя, вирішила спробувати і відіслала своє резюме та відеозапис. Мене запросили на проби. А через деякий час зателефонували і запропонували пройти тижневий тракт. За цей час я попрацювала на псевдоефірах. Після чого керівництво і визначилося зі своїм вибором. Я вважаю, якщо тебе обирають ведучою, це означає, що тобі довіряють і ти маєш зробити все можливе, аби виправдати цю довіру. Тому що ведучий є відповідальним перед командою з кількох десятків людей, які готують новини.
Розкажіть, як Ви потрапили на телебачення взагалі?
Ще в дитинстві я гралася в дикторів. Сідала біля вікна, розкладала біля себе іграшки, дивилася на вулицю, уявляла людей за вікном глядачами, а себе - ведучою дитячої програми "На добраніч, діти". Після школи вступила до Чернівецького училища культури на режисерський факультет. Як буває у всіх навчальних закладах, потрібно було обрати ведучу святкових заходів. Тут моя дитяча практика і стала у пригоді :). А вже пізніше мене запросили на обласне державне телебачення ведучою музичної програми "Даруємо пісню". Потім перейшла працювати на місцевий телеканал ведучою новин.
А взагалі, завдячую роботою в кадрі моєму першому викладачеві сценічної мови - Володимиру Олександровичу Корнійчуку. Він зумів донести і навчити, яку велику роль вимовлене слово, правильно підібрана інтонація відіграють у нашому житті. Слово, як сила, яким завдають болю або лікують. А тепер найсуворіший мій учитель - це, безумовно, глядач.
Як справляєтеся з хвилюваннями перед початком ефіру?
Мені перед ефіром режисер випуску завжди робить компліменти або розповідає щось смішне, ось так і справляюсь. А взагалі, хвилюватися перед ефіром чи виходом на сцену - це нормально. Потрібно правильно подихати перед ефіром, засередитися на чомусь позитивному.
Як відреагували на Ваш переїзд до столиці колеги на Чернівецькому телебаченні?
Вони зробили мене героїнею їхнього новинного сюжету і провели з почестями у столицю. Одним словом, все як має бути.
Хто Ваш головний глядач?
Мої рідні, друзі, колеги. А якщо відверто, то кожен глядач - найголовніший.
Певний час Ви працювали у Чернівецькій філармонії. Ви шанувальниця класичної музики? Чи можете порівняти атмосферу новин із якоюсь Вашою улюбленою композицією?
Якщо розповідаю про трагедію, катастрофи, то більше імпонує твір "Адажіо" італійського композитора Томазо Альбіноні. Позитивні новини - Моцарт, Гайдн. Лірика - польський композитор Фредерік Шопен. Мої улюблені твори: Людвіг ван Бетховен, симфонія №9 "Ода до радості" та Антоніо Вівальді, цикл концертів "Пори року".
Як Вам живеться у Києві? Чи звикли вже до ритму мегаполіса після спокійних Чернівців?
Я дуже люблю місто, в якому народилася. Ви знаєте, що Чернівці називають "маленьким Парижем"? Тому я полюбляю спокійні міста. Ну, а Київ - це справжній мегаполіс, де спокій тільки сниться.
Їздите на роботу громадським транспортом? На вулиці за автографами ще не звертаються?
Взагалі я люблю ходити пішки. Автографи беруть поки що тільки в Чернівцях! :)
Читайте також:
