Вадим Красноокий, Mad Heads: "Набагато важливіше бути оптимістом – у важкі часи це єдиний спосіб перемогти"

"Допоки сонце сяє, поки вода тече… Надія є!" – і більше нічого не треба, щоб почати підспівувати… На масштабних фестивалях чи у невеликих міських клубах, пісні гурту Mad Heads накривають потужною позитивною енергією. Музиканти визнають, що найкраще грають вживу саме на своїх концертах, і ніхто зі слухачів не може втриматися, щоб не почати танцювати. Пересвідчитись у цьому можна увімкнувши Перший – ми покажемо концерт "Музична весна на Першому. Mad Heads" цієї неділі, 12 квітня, о 22:20.

А про зміни стилю музики, секрет популярності хітів та власний рецепт щастя в інтерв’ю розповів фронтмен гурту Mad Heads Вадим Красноокий.

Яку програму музиканти Mad Heads підготували для глядачів Першого?

На концерті будуть різні пісні – і зі старих альбомів, і новіші, а також народні. Тематика цього виступу була весняна, тож ми підбирали пісні з таким настроєм. У нас є композиція, яка так і називається "Весна", але й інші пісні, які прозвучать, ми обирали за своїм смаком, щоби глядачам створити весняний настрій.

Як формувалися Ваші музичні смаки? Яку музику Ви слухаєте?

Слухаю в основному рок, але різних напрямків, знаю багато про музичні стилі. Останнім часом я віддаю перевагу сучасній музиці, щоб розуміти, що відбувається, стежити за тенденціями. Але разом з тим я люблю стару музику – десь від 50-х років минулого століття, коли почався рок-н-рол. Хоча знаходжу для себе улюблених виконавців в усіх періодах рок-музики. Тобто і рок-н-рол, і британський рок, починаючи із The Beatles і продовжуючи виникненням хард-року, і реггі, і панк-рок 70–80-х років, і все те, що відбувалося потім.

Як музика, яку Ви слухаєте, впливає на музику, яку Ви граєте?

Впливає безпосередньо, бо коли щось подобається – це надихає створювати щось своє. До того ж, я ніколи не ставлю за мету відтворити конкретну пісню, яка мені подобається в інших виконавців, але так чи інакше певні підходи в музиці впливають. Пісні, які всім подобаються, є стандартами звучання, і створюючи своє, музиканти думають: "От, я зроблю так – це буде класно, бо так було вже у когось-там". Я не думаю, що я в цьому оригінальний, тому що так створюється будь-яка музика. Наскільки я спостерігаю за піснями відомих світових виконавців – вони теж брали хіти у попередників. Це процес, якого не можна уникнути, бо музика ніколи не виникає на порожньому місці. Іноді не можна навіть відстежити прямий зв’язок стилів. Наприклад, та сама група The Beatles створила багато успішних пісень, які поклали початок напрямкам дуже різних стилів на роки вперед, і відголосся яких можна почути дотепер. У музичних грандів, що самі по собі вважаються стандартами звучання, як от Red Hot Chili Peppers, один із найвідоміших хітів, що створив їхній імідж, "Give Іt Аway" є, в принципі, басовою партією з пісні The Beatles "Come together". Таке постійно трапляється. Але нове у музиці – це використання технологій запису. Фактично музиканти часто створюють пісню, яка за своїми параметрами дуже схожа на стиль, що вже існував, вони просто інакше це визвучують. І музика вже звучить сучасно, сприймається як щось нове. Одразу ж змінюється і сам процес створення музики. Якщо раніше музиканти збирались, грали, імпровізували, шукали, що з того виходить і створювали свої пісні – тепер дуже часто людина просто сидить перед комп’ютером і перебирає наявні ефекти. Вона так і мислить, по-комп’ютерному.

На тлі змін підходу до створення музики загалом, як протягом майже 24 років існування гурту змінювався стиль Mad Heads?

Починали ми з того, що трималися у дуже вузьких рамках, у стилі рокабілі, стежили за тим, щоб усе було правильно. Навіть часто бували такі випадки, коли виникала якась пісня, яка з точки зору стилю не вписувалася – ми її відкладали, хоч вона й була хороша. До деяких старих пісень ми поверталися значно пізніше. Але з часом ми дозволяли собі розширювати рамки стилю, додавати те, що нам подобалося в інших музичних напрямках. Уже давно важко визначити гру Mad Heads одним стилем. Якщо широко – це рок-музика, але сказати, що в якомусь одному стилі граємо – ні. Це стиль Mad Heads, й у творчому плані дозволяємо собі все, що нам подобається. Правда, є те, що всі наші експерименти об’єднує – ми насамперед концертна група, тож більш сильні не в студійних технологіях, а в тому, як музика народжується на концерті. Це енергетика, те, що об’єднує творчі групи у всі часи, і в яких би не грали стилях. Ми вміємо на концерті створювати позитивний настрій, люди буквально з перших пісень завжди починають танцювати й усміхатися – це я бачу протягом усіх 24 років існування гурту.

Пісні "Надія є", "А я на морі" дуже відомі не лише серед ваших шанувальників. Ви для себе виділяєте якісь особливі, знакові композиції?

Усі пісні – мої улюблені. Я автор усіх пісень групи, і кожна для мене має якесь особливе значення. У всі композиції щось вкладалося, кожна нагадує мені той момент, коли вона створювалася, за яких обставин, як усе відбувалося. Якісь мені подобаються більше, якісь – трошки менше, але це моє особисте. А є пісні, які виділили слухачі – це більш об’єктивна оцінка нашої творчості, тут не можна помилитися. Є хіти, їх знають скрізь, їх співають люди, вони живуть своїм життям уже багато років. Власне, "Надія є", "А я на морі" – це найвідоміші пісні з репертуару Mad Heads, які користуються особливою народною любов’ю. Хоча з музичної точки зору, наприклад, у нашому репертуарі є багато музики, яка мені подобається більше, ніж "А я на морі".

Це пісні з давніших альбомів чи нові?

Їх насправді багато. Звичайно, що найбільше подобаються нові. Ті, що створюються просто зараз, оскільки ще свіжі емоції, які з ними пов’язані. Коли пишеш композицію у студії, завдяки сучасним технологіям можна довго гратися зі звуком, доки, зрештою, уже виходить той результат, який задовольняє. Я не закінчую студійну роботу, поки не можу вийти звідти з відчуттям того, що зробив свої найкращі пісні на сьогоднішній день. А люди все одно у першу чергу будуть згадувати наші хіти минулих років. Можливо, серед нових пісень буде ще один супер-хіт, я цього ніколи наперед не знаю. Я ставлю крапку у своїй роботі, коли відчуваю, що на даний момент зробив те, що я хотів, наскільки це було можливо.

Нині зріс попит на українське, і на музику також. Ви вже відчули ці зміни?

Я думаю, що процес іде, але важко це одразу відчути. З одного боку, зараз цілком природно складається ситуація, що до нас не приїздять гастролювати ті, хто раніше забирали у Москву 90% концертної каси. Їх тут ніхто не хоче бачити. Так само мало дуже закордонних виконавців, "західних", бо вони бояться – у нас нестабільна ситуація й існує багато ризиків для організаторів концертів. Виходить, ніби люди повинні ходити на українських артистів, тому що інших немає. Другий об’єктивний момент – загальний патріотичний настрій теж сприяє тому, щоб змінити своє ставлення до українських артистів. До початку конфлікту з Росією всі ці роки у середньостатистичного українського слухача існував комплекс меншовартості: зірка – це хтось, хто приїздить із-за кордону. Я думаю, це наслідок того, що ми – колишня колонія Росії і звикли так себе сприймати. А зараз оце ставлення дуже сильно змінюється. Думаю, що в найближчі роки увага до всього українського помітно зросте, українські виконавці отримають більше можливостей розкриватися, розвивати й показувати себе. Але цього не станеться за один місяць і зараз це накладається на дуже складний час. У людей немає грошей, настрою теж немає через війну, тому нині набагато менше ходять на будь-які концерти. Буму української культури ще не спостерігаю, але ставлення однозначно змінюється.

Mad Heads має репутацію найпозитивнішого сучасного українського гурту. У вас є рецепт, як посміхатися навіть у важкий час?

Рецептів може бути кілька. Можна послухати улюблену пісню, яка піднімає настрій. У важкий час усміхатися складніше, але в тому-то й штука, що набагато важливіше бути оптимістом – у важкі часи це єдиний спосіб перемогти, єдина можливість рухатися далі, не здаватися. Ми мусимо бути оптимістами для того, щоб захистити свою країну, пережити ці часи, рухатися далі й творити своє майбутнє таким, яким ми його хочемо бачити. Музика, до речі, тут має величезне значення. Хоча я розумію тих людей, у яких немає настрою ходити на концерти, слухати музику – багато поганих новин, трагічних подій. Але разом з тим і я відчував на собі цей ефект, коли люди збираються разом, спілкуються, підтримують один одного, слухають музику і підспівують – це покращує настрій. Ми, музиканти, бачимо в цьому свою місію: не скасовувати концерти, щоб люди мали куди прийти. Нехай зараз не такі масштабні, клубні виступи, але ми їх влаштовуємо регулярно, бо це наш спосіб підтримувати людей.

Фото – Mad Heads XL

Читайте також: